Рекордсмен України з легкої атлетики Андрій Попеляєв: «Вважаю, що не варто ні про що шкодувати....»

31.01.2013, 15:08      Переглядів: 1955

Андрій Попеляєв - рекордсмен України з легкої атлетики на дистанції 3000 метрів з перешкодами. Непоборний досі рекорд рівнянин встановив ще у 1984 році. У 1995 році він завершив свою кар’єру спортсмена і зайнявся тренерською роботою. Він розповів для ЧаРівне.інфо про стосунки з дружиною, чому досі нікому з українських спортсменів не вдалося побити його рекорд та як сьогодні чиновники підтримують спортсменів.

Андрію Володимировичу, вже не перше десятиліття поспіль ви є рекордсменом України на дистанції 3000 метрів з перешкодами. Коли вже і хто зможе забрати у вас це звання?

- Рекорд України на дистанції 3000 метрів з перешкодами я встановив у олімпійському 1984 році і уже майже три десятиліття ходжу у статусі рекордсмена. Працюючи тренером, я сподіваюсь, що мій рекорд поб’є мій учень. Але для цього всі обставини мають скластися, і вдало розташуватися зірки. Мало бути готовим показати рекордний результат, має бути хороша «погода» і боротьба з суперниками на дистанції. Ось вже третій олімпійський рік мій вихованець Вадим Слободенюк готовий побити мій рекорд, проте для цього йому завжди чогось трішки не вистачає.

 

Читайте також: СПОРТСМЕН-РЕКОРДСМЕН ОЛЕГ СКАВИШ: «СТОМАТОЛОГ ЗАПРОШУЄ МЕНЕ ДО СЕБЕ В КАБІНЕТ ЧАСТІШЕ…»

Розкажіть, як живуть рекордсмени? Що означало встановити спортивний рекорд у Радянському Союзі і чим відрізняється це від сьогодення? Влада уважніша сьогодні до спортсменів чи навпаки?

- Поки спортсмен знаходиться на вершині своїх результатів, керівництво намагається створити усі умови для досягнення результату. Так було при СРСР - така ситуація і сьогодні. Але раніше не було проблем з фінансуванням спорту – спортсмен, який виступав за збірну країни, був забезпечений усім повністю на час підготовки. А от після закінчення виступів у спорті інтерес керівництва до спортсмена одразу зникав, як при СРСР, так і зараз. Тому готуватися до такого періоду треба заздалегідь.

Коли ви припинили свою спортивну кар’єру? Що стало тому приводом? Коли спортсмен може дозволити собі сказати «стоп»?

- У 1995 році я зайняв друге місце на кубку України і не потрапив на кубок Європи (в збірну тоді забирали лише переможців), після чого я вирішив завершити спортивну кар’єру. Кожен сам вирішує, коли йому варто піти, зваживши усі «за» та «проти».

Про вас все частіше розповідають як про тренера. Але хотілось би почути про ваше спортивне минуле. Яким спортсменом був молодий Андрій Попеляєв і яким був його шлях до успіху?

- Почав я свої заняття легкою атлетикою в 1977 році в Рівненській ДЮСШ «Авангард» у Юдіної Антоніни Василівни, яка, побачивши у мені здібності бігуна на витривалість, передала мене в групу Дубіча Валерія Петровича. Він і привів мене до срібної медалі юнацької першості СРСР у бігу на 2000 м з перешкодами. Після закінчення школи я вступив до Харківського інституту фізкультури і спорту, де і продовжував розвиватися як спортсмен і майбутній тренер, ставши призером юніорської першості СРСР і рекордсменом України під керівництвом заслуженого тренера України Леоніда Васильовича Подоплєлова.

Читайте також: ЛЕГКОАТЛЕТКА ОЛЬГА ЗЕМЛЯК : «ПІСЛЯ ОЛІМПІАДИ Я ХОТІЛА ЛИШЕ ВИСПАТИСЬ…»

Чого вам не вдалося реалізувати у вашій спортивній кар’єрі?

- Мені не вдалося взяти участь в Олімпійських іграх 1984 року через відмову СРСР.

Життя спортсмена досить не постійне. Бувають невдачі, переїзди, збори, травми. Хто вас підтримував і як вам з дружиною вдалося зберегти впродовж стількох років ніжне почуття кохання, побудувавши таку успішну кар’єру у спорті?

- Найактивніші переїзди на збори та змагання в мене випали на час навчання в інституті. А після повернення в Рівне з Харкова я поєднував роботу викладачем фізвиховання в педінституті і спортивну кар`єру. У цей період я й одружився. З тих пір ми завжди підтримуємо один одного і навіть у разі розбіжностей завжди можемо знайти компромісне рішення.

Ви виховуєте сина. Чому він не пішов слідами батька, як це буває зазвичай?

- Син теж займався бігом з перешкодами і вигравав обласні змагання, але його більше цікавлять нові технології - в цьому він бачить своє майбутнє, а ми підтримуємо його в цьому. Хоча і заняття спортом не пройшли дарма і тепер він систематично бігає для здоров`я.

Чи задоволені ви тренерською роботою? Вона вам до душі?

- Я отримую задоволення, працюючи тренером, і тоді, коли бачу результати своєї праці на змаганнях.

Ви ще досі бігаєте?

- Так, але тепер бігаю трохи і виключно в оздоровчому темпі.

Чи є щось, про що ви шкодуєте?

- Я – прихильник приказки "Все, що робиться, - тільки на краще". Вважаю, що б не було, не варто ні про що шкодувати.

І наостанок дайте відповідь нашим читачам що таке спорт?

- Спорт – це життя, як би банально це не звучало…

Розмовляла Міла СЛОБОДЕНЮК

 

Читайте також:

Погода, Новости, загрузка...
Loading...
  • Нові
  • Популярні
Loading...