Світлана Панасюк з Сарн звинувачує лікарів місцевої лікарні у службовій недбалості, яка призвела до смерті її 25 річного сина.
У поліції порушили кримінальну справу. Наразі опитують свідків та збираються матеріали для призначення комісійної судово-медичної експертизи.
Сама ж Світлана Панасюк розповідає журналістам ЧаРівне.інфо, що 1 січня об 11 годині її 25-річному сину Іллі стало погано, дружина викликала швидку.
Подаємо розповідь жінки без змін:
- Прибула швидка, поміряли тиск. Тиск був 220 на 170. Вони вкололи йому магнезію і попід руки з 5 поверху, не на ношах, а попід руки поперли до швидкої, що прискорило розрив аневризми. Якби вони його не чіпали, можливо, воно так не сталося б. Бо коли в людини високий тиск, її ніхто нікуди не волочить ще й пішки. Коли привезли його на приймальне відділення, положили на дитячі ноші. У нього звисали коліна. У мене навіть свідки є, бо я викликала кого могла хлопців, щоб приїхали, аби могли завезти його на КТ. Лікар з приймального відділення, Тарама Супрунець, зайшла до нього один раз за три години. Лікар-анестезіолог Ольга Сидорчук прибула через 2,5 години. Хоча до таких пацієнтів, вона має вже чекати, поки швидка їде. Тому я не впевнена, що вона взагалі була на роботі в той момент. Наступного для вона втікла на лікарняний, а потім у відпустку. І повернулась вже коли мій син помер. А лікар приймального відділення "висіла" на телефоні та всіх вітала з Новим роком. Моя невістка їй кричала: Робіть щось! То вона відповіла: Якщо така розумна, то лікуй сама! Хоча в такій ситуації вони мали визивати санавіацію і везти його до нейрохірургів і якби вони це зробили, то все було б добре... А так ми втратили три години.
На реанімацію він заїхав, у нього було 9 балів. За ніч в нього стало 3 бали. Вони його просто убрали. Вони його мучили 18 днів. Він отримував одну літру кисню, а за три дні до смерті у них поламався ШВЛ-апарат. Він при мені зламався, бо я там такий кіпіш підняла. Син в комі був. Спочатку вони розказували, що ввели його в штучну кому. А на 12 годину дня уже, коли я додзвонилась до нейрохірурга зі Львова, він сказав, щоб я пішла до лікаря, запитала скільки балів, то заступник реанімаційного відділення пан Радчук мені сказав 3-4 бали. Він був на громкій связі, то лікар зі Львова сказав "ви там о**ли?"
Ні до головного лікаря, ні до начмеда додзвонитись не можна було. Вони не брали слухавку. Я мусила дзвонити голові ОТГ, я мусила дзвонити народному депутату Євтушку, щоб вони їх розшукували. Коли зі мною зв'язався пан Раєнко, начмед, то він мені хамив, що свята і що заважаємо святкувати.
Я просто хочу, щоб ці люди відчули, що відчуваю я. В мене була єдина дитина, яку вони просто вбили.
У заключенні написали: розрив аневризми. Щоб ви розуміли, вони ще виривали листки з історії хвороби, один я встигла забрати. Коли померла моя дитина, я прийшла в ординаторську реанімації. Там сидить людина в цивільному, не в халаті, ні в чому і розглядає історію хвороби моєї дитини і щось там вириває. Я в нього запитала, чому ви тримаєте історію хвороби мого сина і що ви там шукаєте і хто ви такий. Він мені, знаєте що сказав? "Я - ніхто". Він не назвав своє прізвище.
18 днів син був у лікарні. 18 днів ми діставали ліки по всій Україні, який в нашій області не було: і в Тернополі, і у Львові, і в Києві, і в Ковелі, де тільки ми не діставали їх. І ми їх діставали вчасно. Коли поламався апарат ШВЛ через три дні моя дитина померла. Після тої поломки.
Жінка написала заяву у Сарненський райвідділ поліції. Також каже, що писатиме ще одну на "швидку допомогу". Наразі цим питанням займаються адвокати.
Також жінка надала результати службового розслідування, що провели в лікарні за її скаргою. Відповідно до висновку, помилок лікаря Супрунець Т.В., які могли призвести до погіршення стану здоров'я чоловіка не вбачає. Від проведення розтину родина відмовилась.
Сама ж лікарка Тамара Супрунець розповіла журналістам Рівне.Медіа, що надавала допомогу згідно з медичними протоколами. За її словами, у хворого була серйозна патологія нирок, а він два місяці не приймав призначених ліків. Лікарка додає, що з цього приводу ургентний невропатолог зв'язувався з нейрохірургом Рівненської обласної лікарні та нейрохірургом Інституту ім. Ромоданова. Через такий стан було запропоновано консервативне лікування.
- Санавіація неодноразово приїжджала до них, але він був безперспективний. Все, що можна було, на нашому рівні було виконано... Дива робити неможливо було, - говорить Тамара Супрунець.
