Анатолій Гриб народився поблизу Рівного у селі Ставки. Вже життя минуло в обласному центрі – спершу навчався у 25 рівненській школі, а за тим навчався на зварювальника.
Рідні пригадують, що Анатолій мав насправді золоті руки, все, за що б не брався, у нього вдавалося. Працював багато і з задоволенням, присвятив себе будівництву та ремонтам. Вирішив не шукати кращої долі за кордоном, тому практично весь час працював у Рівному.
«Він був дуже добрим, щирим, позитивним, веселим. Складно знайти людину, яка б його не любила чи не поважала. А він найбільше любив доньку – Ані зараз 12 років – вони один в одному просто душі не чули. Справжній, відповідальний, гарний сім’янин,» - розповідає брат Анатолія Олександр.
Перші військові дії – антитерористична операція – обійшли Анатолія стороною, хоч він і пройшов строкову службу в армії. А от після нападу росії 24 лютого сидіти вдома не зміг.
«Він нікому не говорив до останнього, але пішов добровольцем. Кілька разів стояв під військкоматом разом з іншими, але до нього якось не доходила черга. А одного дня почув, що ті, хто йдуть добровільно можуть пройти без черги, зрозумів, що це знак. Пройшов медкомісію й чекав виклику. Але його довго не було. Якось зателефонував його приятель, і вже за кілька днів вони разом були на полігоні на навчаннях,» - пригадує Олександр.
На полігон Анатолій приїхав з чітким розумінням – він снайпер, та й тут склалося інакше.
«Йому сказали, що буде медиком. Брат ніколи не мав жодного стосунку до медицини, тому здивувався. Але його заспокоїли – навчимо. Розповідав, що й справді навчили всім основам. А так, як Анатолій був здібним до всього нового, у нього виходило, й кажуть дуже не погано,» - пригадує брат Героя.
Про саму війну Анатолій говорив мало, просив рідних нічому сліпо не вірити. Та йому було не легко. У переддень загибелі надіслав братові смс-повідомлення «Тримай за мене кулаки»…
«Ми говорили з його побратимом, з яким вони жили пліч-о-пліч. Кажуть брат вивозив поранених, зробили першу «ходку», все обійшлося, вони повернулися за іншими пораненими. Машина, яка їхала перед ними, підірвалася на міні. Вони її об’їжджали і також пошкодили авто, а далі… Їх просто розстріляли з танка,» - розповідає Олександр.
46-річний старший бойовий медик, молодший сержант Анатолій Гриб загинув 1 вересня поблизу села Нестерянка Запорізької області.
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 5 вересня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі «Нове».
