Віра Козак – центральний блокуючий гравець рівненського волейбольного клубу «Регіна-МЕГУ», удостоєна звання майстра спорту України.
Віра Козак – центральний блокуючий гравець рівненського волейбольного клубу «Регіна-МЕГУ», удостоєна звання майстра спорту України. Вона народилась у сім’ї волейболістів, має великий гральний досвід та невеличкий кіноакторський, адже колись, виступаючи за одеську «Джінестру», брала участь в зйомках епізодів телевізійного серіалу-детективу «Кордон слідчого Савельєва». Крім цього, Віра Козак виховує сина. Про це та інше - в нашому з нею інтерв’ю.
Розкажіть, як Ви прийшли у волейбол?
— Я народилась в м. Горлівці Донецької області. Все своє свідоме життя прожила в Сєверодонецьку. Професійно займатися волейболом почала з 13 років. Поступила до Луганського вищого училища фізичної культури, де й провчилась до 11 класу. Потім грала за ВК «Сєвєродончанка» в другій лізі. Після виходу до першої ліги поїхала в Рівне та поступила в інститут слов’янознавста. Тут грала всі п’ять студентських років: спочатку за «Полісянку», а потім за «Регіну». Мій брат теж волейболіст, зараз тренує «Сєвєродончанку». І батьки теж грали у волейбол: батько до 30 років виступав за російські клуби, мама ж завершила спортивну кар’єру раніше. Тому моя доля була передбачена і тут нічого дивного — все життя у волейболі. І навіть зі своїм чоловіком я познайомилась через дівчат у команді, коли він вболівав за «Полісянку». Нині він працює в «Рівнеазоті».
За які клуби Ви виступали?
— Після розформування «Полісянки» мене запросили до «Регіни», за яку я зіграла два сезони, після чого отримала пропозицію виступати за «Сєвєродончанку». Тож повернулась ніби додому, де грала шість сезонів. Після пологів, коли мені потрібно було відновлювати свою спортивну форму, погодилась на пропозицію від одеської «Джінестри». У першому сезоні команда виграла Кубок України, і стала срібним призером чемпіонату України. Після чого поступили пропозиції з-за кордону — а в мене є сім’я, дитина, і потрібно було десь закріплюватись. І тут мене знову покликали до «Регіни».
У «Сєвєродончанці» ви досягнули піку спортивної кар’єри?
— Так, найбільші мої досягнення пов’язані з «Сєвєродончанкою» — отримала звання майстра спорту України після того, як команда стала бронзовим призером чемпіонату України в 2006 році. У 2009 році ми стали чемпіонами і володарями кубку України.
Чи не важко кожного разу пристосовуватись до нового колективу?
— В якійсь мірі, звісно, психологічно важко перший місяць, ще два йде на «притирання» з командою. З цими дівчатами вже зустрічалася на багатьох іграх. Знаю також усіх з інших команд-суперниць. Ось, наприклад, у «Сєвєродончанці» протягом певного часу змінилось чимало тренерів, тому й навчилася знаходити з ними спільну мову. З іншого боку, чим за більшу кількість клубів виступаєш, тим більше подруг, знайомих.
Мабуть, і сина плануєте долучити до спорту?
— Сподіваюсь, що він сам обере, не хотілося б йому нав’язувати якийсь конкретний вид спорту. Що йому сподобається - те й обере. Це буде його право. Принаймні, для фізичного розвитку спорт необхідний.
Як на Вашу думку, сучасну молодь можна залучити до спорту?
— Передусім треба агітувати і популяризувати. Ось Рівне - хороший обласний центр, де дуже багато молоді, студентів, є хороша волейбольна команда «Регіна» з молодими, перспективними дівчатами. Для початку треба, щоб молодь приходила дивитись ігри, вникати в їх суть. Потім, можливо, хтось зацікавиться, і до спортивних шкіл прийдуть нові хлопці та дівчата — у волейбол, у футбол, у баскетбол, у інші види спорту.
.jpg)
З якими проблемами стикається волейбол?
— Найперша проблема — це фінансова. Чому в Рівному не підтримують волейбольну команду «Регіна-МЕГУ», а інші — фінансують? Невже волейбол не такий вже й модний вид спорту, щоб не приділяти йому належної уваги?
Яке майбутнє Ви собі запланували?
— Для мене це поки що складне запитання, бо ще не зовсім визначилась. Однозначно, не можу щось сказати про те, що я хочу, бо є багато певних сумнівів.
Ви любите готувати страви?
— Так, готувати я люблю. Мої улюблені страви — м’ясні та салати. Люблю готувати різотто, яке мені до вподоби, також люблю морепродукти.
Кажуть, що й в кіно Ви встигли знятись…
— Ой, це було дуже цікаво — зніматись всією волейбольною командою на одеській кіностудії в телесеріалі «Кордон слідчого Савельєва». Прийшли якось люди і сказали, що зніматимуть з нами серіал, а ми всі посміялись і не надали цьому значення. А коли вранці приїхала знімальна група, трейлери, де актори перевдягаються - все це вони підвезли нам під спортзал. Дуже велика знімальна група, дуже багато людей. Епізод у фільмі показують буквально лічені секунди, а знімали від дев’ятої ранку до десятої вечора. Ми з актором Дмитром Мар’яновим на знімальному майданчику, на жаль, не працювали, бо волейбол знімали окремо: «Дівчата, йдіть ви на фоні, тренера ми граємо!». А він веде розмову з тим тренером. Їх з цього ракурсу знімають, потім віддалено з балкону. Багато дублів. Все одно ми з ним сфотографувалися, Мар’янов жартував, пробував грати у волейбол. Такий позитивний актор, звісно, він - майстер своєї справи.
Полюбляєте читати?
— О, я вже давно не читала! Раніше багато читала, а з народженням дитини мої хобі відійшли на другий план. Бо син дуже багато вільного часу забирає. Колись мені подобались книги Дена Брауна та «Граф Монте-Крісто» О. Дюма, детективи чи просто щось для душі.
Іван ДОЛЮК
Фото з особистого архіву Віри КОЗАК
