24-річний Богдан із Дубенщини після початку повномасштабної війни повернувся з-за кордону, аби стати до лав Збройних Сил України. Його шлях до армії був непростим, але наполегливість дала плоди. Під час ротації на Запоріжжі хлопець зустрів своє кохання — волонтерку Вікторію, з якою нині виховує сина.
Історію захисника переповіла Служба зв'язків з громадськістю 23 інженерно-позиційного полку.
24-річний Богдан - водій в одному з підрозділів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України. До початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну він жив і працював за кордоном. Але після 24 лютого 2022 року прийняв важливе рішення - повернутись додому, на рідну Дубенщину, де минули його дитинство та юність.
«Я приїхав на Батьківщину. Вже вдома прийшов у військкомат, але мене виганяли. Сказали, що замолодий. Мені на той час було 21. До того ж у мене в ТЦК хресна мама працювала, то вона навіть слухати не хотіла, щоб я йшов у військо», - пригадує Богдан.
Тож спочатку юний доброволець долучився до лав тероборони. Але справжньою метою було стати частиною ЗСУ. Наполегливість дала свої плоди - Богдан таки домігся свого і потрапив у частину.
«Через деякий час ми мали їхати на першу ротацію. Пам’ятаю, як зламався наш автобус, і був відбір, хто поїде першим. Старші побратими намагалися прикрити молодших і їхали замість них. Тому мій виїзд ненадовго відтермінувався», - розповідає він.
Свою першу ротацію Богдан провів на Запорізькому напрямку. Саме там відбулася доленосна зустріч, яка змінила його життя.
«На кухні для нас готували їсти місцеві волонтери. І там я вперше побачив Вікторію» - з усмішкою каже військовий.
Спочатку між ними було лише тепле спілкування. Богдан приховував свої почуття, але з часом зрозумів, що зустрів ту єдину. Зустрічалися нишком, коли випадала така нагода. А коли підрозділ повернувся до пункту постійної дислокації, Богдан запросив Вікторію приїхати до нього.
Виконуючи бойові завдання на різних напрямках, він завжди прагнув повернутися саме на Запорізький - ближче до коханої. Зізнається, що навіть просився будувати бліндажі і копати окопи саме там, аби хоч ненадовго бути поруч із нею.
У 2022 році Богдан освідчився Вікторії, і вона погодилася. Тепер подружжя виховує маленького синочка. Для солдата Запорізький край став другим домом.
- Я понад усе хочу, щоб закінчилася війна. Щоб ми з побратимами живими і здоровими повернулися до рідних та до нормального, спокійного життя. Хочу, щоб мій син жив у вільній Україні, - впевнено говорить Богдан.
За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України солдат Богдан нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», нагрудним знаком «За зразкову службу» від МОУ, а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою» і полковим коїном.
