На війні загинув рівнянин Богдан Гордійчук.
Про нього ми писали сьогодні. Богдан був сином відомої рівненської журналістки та письменниці Людмили Марчук і братом керівника рівненського КАТП 1728 Сергія Марчука.
Про смерть військовослужбовця повідомила його родичка, депутатка Рівненської міської ради Катерина Марчук.
Його мама Людмила Марчук на своїй Fb-сторінці написала спогади про сина.
"Син. Не вірю. Не вірю! Серце відмовляється вірити. Він же такий живий. Такий рідний мій хлопчик. І як повірити, що більше його ні не побачити, ні почути, не докричатися... Клята війна. ВІчна пам'ять усім вам, наші мужні герої. Вічна слава.
Як же я просила не йти в саме пекло. Адже можна було залишитися в теробороні. Синочок ще такий малий. А він мені: " Мамо, за кого ти мене маєш? Я маю бути там! Бо не хочу, аби воював ще й він", - показав на Степанчика.
"А наш тато виживе?" - спитало дитя. "Виживе! Наш тато досвідчений воїн. Він обов'язково повернеться з перемогою!" Як побачила цю ковдру, подаровану синочкові-першокласнику на 1 вересня - обімліла. Життя на війні сьогодні може бути життям, а завтра... Завтра може бути всяке. І мій син готовий... "Нічого не обіцяю! Як вийде, мамо..." - скільки таких різних фраз перелистано в пам'яті за одну цю претяжку ніч. Заснути не вийшло. На ранок знову свічі, молитва, а по тому просто стала розмовляти. Так ніби син тут, зі мною. Вимовила все невисловлене раніше, недосказане... Скільки то такого. Стало трохи легше.
"Мій тато ...ой" - казало дитя, коли ще не могло вимовити слова "герой". А страшного світанку 4 січня десь між 5 і 6-ою (в час коли син загинув) несподівано збудилося зі сну, заплакало.
"Що ти синочку? Спи. То лиш сон..." О дев'ятій ми з ним вистояли хвилину мовчання, ще не знаючи, що до когорти бійців-янголів вже вступив і його тато.
Дякую вам, люди, за щире співчуття. Так легше. Хоч цей біль ніколи не мине", - пише вона.
Співчуття Герою... Нехай Бог допоможе втамувати біль серця за втратою...
