.jpg)
Відповідне інтерв'ю з воїном опублікували на Fb-сторінці 36 окремого стрілецького батальйону.
«У мене була вища освіта і строкова служба за плечима. Тож коли призвали й відправили на навчання – повідомили: призначать на офіцерську посаду», - розповідає молодший лейтенант Костянтин Сербенюк.
Але на яку посаду призначать, Костянтин дізнався лише по прибутті в батальйон. І це було несподівано – командир окремого кулеметного взводу.
«Як я це сприйняв? Відверто кажучи, без емоцій, адже ще не до кінця розумів, що й до чого».
Здається, у цього юнака із Рівненщини завжди мінімум емоцій – серйозність переважає у будь-якій ситуації. Новий командир поволі освоївся, познайомився з бійцями, вивчив зброю.
«Спершу хлопці сприйняли мене дещо насторожено, бо я нова для них людина. Взвод до мене вже рік виконував завдання», - розмірковує командир.
Такі вже кулеметники – і собі ціну на війні знають, і своєю зброєю дорожать. Великокаліберні кулемети здатні стримувати ворога – це найсерйозніша стрілецька зброя в батальйоні, важлива для виконання завдань із відсічі. «Браунінг», побачений вперше в житті, наче додав Костянтину упевненості, а коли на полігоні з цього звіра випустив кинджальну чергу, відчув ще більшу відповідальність.
Відтоді минув рік, і окремий кулеметний взвод під командуванням Костянтина Сербенюка став підрозділом, який продемонстрував уміння адаптуватися у війні з російськими загарбниками – готувати нові позиції, маскуватися, захищати від ворожих безпілотників-камікадзе.
