Місцеві радивилівські майстри оновлюють майже 200-річну хату, яка привезена з вулиці Шевченка, 85 з Рівного, і у якій за підрахунками музейників прожило 8 поколінь українців.
В етнопарку «Ладомирія» тривають реставраційні роботи за давньою технологією. На бруси, з яких побудована хата, наноситься нове покриття.
Відтак, керівник ГО «Центру дослідження та відродження Волині» Володимир Дзьобак розповідає, що, коли цього року розпочалися роботи над хатою, то постав вибір.
«Ми почали з того, що замазали усі щілини, готуючи житло до суворої зими. І почали думати: залишити так, як було, просто побілену, чи уже помиту, чи ще якийсь варіант. Згодом вирішили відтворити дуже рідкісну традицію, яка побутувала в деяких селах Здолбунівського району. Це так звані «миті хати», - каже Володимир Дзьобак.
За його словами, ця традиція була поширена в селах Мала і Велика Мощаниця, Білашів. Дірки в хатах замазувалися глиною, а потім білилися вапном із синькою. Стовбури - нічим не оброблялися.
«Є така така уже майже легенда, що в 30-х роках минулого століття ці села владою визначалися як особливо націоналістичні. Адже навіть хати у них були жовто-блакитні!», - додає керівник ГО «Центру дослідження та відродження Волині» Володимир Дзьобак.
У давнину хати спочатку білили вапном із синькою, а потім витирали вологою ганчірко. Музейники кажуть, що швидше за все тому і називаються вони «миті». Отож, нині радивилівські майстри вже попередньо вичистили та вимили бруси.
«У проміжки поміж брусами позакладали паклю. Це волокно для утеплення хатини. Поверх паклі – майстри нанесли глину. А по глині побілили білим вапном, після того – пофарбували «синькою»», - розповідає Володимир Дзьобак.
Він зазначає, що згідно з давньою технологією, чисті бруси покриють олійним розчином. Усе для того, щоб убезпечити дерево від шкідників та іншого зовнішнього впливу.
Реставрацію розпочали ще влітку і планують незабаром закінчити.
