Голова Рівненської ОВА Віталій Коваль виклав у мережі свої думки з приводу ймовірно нападу Білорусі на Україну.
Подаємо пост без змін
- Друзі, ви часто запитуєте, що чути з боку білорусі і чи готові ми дати «по зубах» ворогу. Поділюся своїми думками на цю тему.
Я часто буваю на державному кордоні на півночі Рівненщини. В спілкуванні з нашими військовими завжди чую фразу, що «українську та білоруську армії відрізняють дві речі – вмотивованість особового складу і бойовий досвід».
Ми розуміємо, що в білоруського війська немає ні бойового досвіду, ні вмотивованості наступати. Але, навіть якщо наступ відбудеться, то їхнє бажання пройти через наше Полісся - це мегаскладна задача.
Чому?
Перша причина. Збройні сили України, які посилено несуть бойове чергування на кордоні з Білоруссю. В тому числі – й ТрО, як окремий вид сухопутних військ. А також добряче заведені лупити ворогів добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ). Усі вони – в бойовій готовності. Постійно йде злагодження, укріплення фортифікаційних споруд.
Друга причина. Рельєф територій. Нагадаю, що 40 відсотків Рівненщини – це ліси. І саме північні райони, які межують із білоруссю, – це непрохідні ліси, а також болота. Крім того, маємо 170 річок. Це природні бар’єри для ворожої техніки. Мости над річками – це об’єкти, які можуть бути заблоковані у різний спосіб і рух ворога буде зупинено. Все це - великі плюси для оборони.
Третя причина. Люди. По-перше, величезна підтримка населенням базових потреб у допомозі армії. По-друге, моральний дух мешканців. Полісся – край партизанської слави. Тут в кожному домі є що взяти до рук, аби ні на метр не пропустити тих, хто має ворожі наміри щодо України.
Той, хто прийме рішення йти в Україну через Рівненську область, здійснить фатальну помилку. Це буде рух в один кінець.
Дякуючи синергії влади, військових і цивільних, матеріально-технічну базу та обороноздатність області посилюємо щоденно. Продовжуємо покращувати фортифікаційні споруди. Готуємо їх до осені, щоб військові були в більш комфортних умовах. Тобто, з режиму тимчасових ми переходимо в режим будівництва постійних об’єктів.
Скільки б не тривала війна, кінець в ній один – наша Перемога. Скільки при цьому загине недругів України – залежить лише від них самих.
Ми – озброєні, мотивовані – до оборони готові!
