Сьогоднішня розповідь про дбайливого татуся Штогріна Романа Юрійовича
А ми продовжуємо знайомити вас з учасниками проекту "Найкращий Тато року".
Мета проекту – показати, що батьківство – це круто!
Сьогоднішня розповідь про дбайливого татуся Штогріна Романа Юрійовича.
Привіт всім. Я Злата, мені майже 2 рочки. І я - зменшена копія свого татка.
Після того як батьки дізнались, що в них буду я і від дня їхнього одруження пройшло трошки більше півроку. Мама каже, що я прийшла до них не відразу. Вони вже й думати перестали, і тут бац - диво.
У мами не було токсикозу, "вагітних" забаганок і полуниці о 2 годині ночі. Мама всі місяці активно працювала зі мною у животику. Мабуть через те і я така вдалася надто активна)
Матуся відчувала з перших днів, що в неї буде донечка, а татко переконував, що буде син.
Всі 9 місяців тато мене з нетерпінням чекав. Він говорив зі мною і ми разом слухали музику. Він прикладав свою руку до животика і я відразу штурхала його. Він допомагав та оберігав мою мамусю, як і зараз оберігає і захищає.
Під час пологів був з мамою і дуже хвилювався. Піднімав їй настрій і і заспокоював. І плакав як я народилася, сказавши мамі "у неї мої губи". А як виявилося і все решта теж Його.
Мій татко найкращий, бо він стрибає зі мною на батуті і на дивані. Бо ми граємо разом м'ячем. Бо тільки татко мене купає і це наш з ним особливий ритуал.
Мій татко найкращий, бо він понад усе на світі кохає мою маму.
Мій татко найкращий, бо віддасть все, аби я була щаслива.
Мій татко найкращий.
Я копія свого татка. І я його гордість.
Більше новин у спецрубриці "Тато року" на порталі "ЧаРівне.інфо".
