Це сталося з Анжелікою Рудницькою.
Вона про це написала на своїй Fb-сторінці:
"Дзвінок з Бахмута.
Я ніколи не бачила, не чула цього чоловіка. Спілкуємося лише повідомленнями.
Його голос глухий, прогірклий, ледь виривається зсередини і зривається на кашель, від якого розриваються груди.
Він - наш захисник, якому я намагаюся допомагати.
-Мені дуже важко. Треба з кимось поговорити.
-Тримайтеся. Я вас слухаю…
Комок болю хоче вибратися нагору з мужнього чоловіка, але він тримає його у собі міцно, як і пам‘ять про найстрашніші миті цієї вахти. Голос зривається на сльози
- Вибач, нерви ніякі… Це не можна витримати.
Я слухаю і серце стискається.
На тому кінці чоловічі сльози, схожі на скрегіт… Раптом він просить.
-Заспівай мені!
А я не можу…
-Після того, що ви мені розповідаєте , я дихати не можу, не те, що співати.
Але розумію, що треба щось заспівати.
Зв‘язок обривається…
Я не плачу. Всередині - темна порожнеча.
А мій голос вже заколисує біль:
«Люляй-Люляй, мій синочку»…
Я співаю і ніхто, крім мене і тиші, не чує цю пісню.
Пекельний березень 2023"
P.S. Це чоловік живий. Загинув його 24-річний побратим…
P.P.S. Додам трішки оптимізму, яким і сама рятуюсь. Ми з вами відправили в Бахмут портативну зарядну станцію.
Зараз відкрили збір на приціл.
Номери карток залишу в коментарях.
PayPal
a.rudnytska11@gmail.com
