Без чоловіка залишилася дружина Ірина, без батька двоє дітей Ярослав та Анастасія.
Надзвичайно добрий, щирий, чуйний, готовий допомогти завжди усім, навіть якщо це шкодить йому самому. А ще завжди усміхнений та життєрадісний. Таким назавжди запам’ятають 56-річного рівнянина Олега Гаврилюка.
Він дуже любив жартувати, на будь-який випадок знаходив жарт чи анекдот, який міг підняти настрій усім.
“У нього були золоті руки. Він міг зробити все. Залюбки щось ремонтував, прагнув все робити своїми руками,” - розповідає про Олега Гаврилюка його син Ярослав.
Усе своє професійне життя 56-річний рівнянин Олег Гаврилюк провів за кермом автівки. І це мало кого дивувало, бо ж з машинами завжди був на “ти”. Останні роки працював водієм у ТОВ “Віксус”. А коли у перші дні війни пролунав дзвінок із військкомату, він не став ховатися...
“Повістки йому не було. Зателефонували раз із військкомату, мовляв, ви треба. Тато не відмовився. А вже другий дзвінок — це був виклик на навчання,” - пригадує Ярослав.
Син зустрівся з батьком, коли той їхав зі Львова до Десни на Чернігівщині. Позитивно налаштований, усміхнений Олег був упевнений, що все скоро закінчиться і він побачить та обійме своїх рідних. Це було за півтора тижні до того фатального дня...
17 травня рано вранці ворог завдав ракетних ударів по селищу Десна. Це одна з найбільших одномоментних втрат України у цій війні, про які офіційно повідомляли керівники держави...
Тоді ж обірвалося життя заступника начальника навчального курсу Індивідуальної підготовки з морально-психологічного забезпечення школи танкістів старшого лейтенанта Олега Гаврилюка.
Віддати шану Герою рівняни зможуть сьогодні, 24 травня, об 11.00 у Покровському соборі. Поховають його на кладовищі “Нове”.
Про це інформує Рівнська міська рада