.jpg)
.jpg)
Сьогодні, 25 жовтня, Димитрівська поминальна субота — день, коли молитва за спочилих стає особливою спільною справою всього народу Божого. Це день, коли серце кожного християнина відкривається перед вічністю, а сльози пам’яті змішуються з молитвою віри. Про це нагадує Рівненська єпархія Православної Церкви України.
"У храмах лунають слова: «Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх». І кожне це слово сьогодні — наче подих болю, який ми приносимо Богові за тих, кого вже немає поруч. Ми згадуємо не лише своїх батьків, рідних і друзів. Ми згадуємо всіх, хто відійшов у ці важкі роки війни — воїнів, волонтерів, медиків, мирних жителів, дітей і старців, які стали жертвами російської агресії.
Ця субота — не просто традиція. Це свідчення нашої любові, що не зникає навіть після смерті. Бо любов — це те, що єднає небо і землю. І коли ми сьогодні запалюємо свічку, то віримо: світло цієї свічки торкається душ тих, хто відійшов. У цьому світлі — подяка, туга, і надія на воскресіння.
Святий великомученик Димитрій Солунський, пам’ять якого Церква вшановує 26 жовтня, був воїном Христовим, який віддав своє життя за віру. Він — символ мужності й вірності Богу до кінця. Тому і ця поминальна субота перед його днем стала особливим моментом для молитви за всіх, хто поклав душу свою «за друзів своїх».
У час війни, коли щодня на фронті гинуть найкращі сини і доньки України, Димитрівська поминальна субота звучить, як спільний плач і спільна молитва Церкви за народ свій. Ми згадуємо не лише тих, хто поліг у боях, а й тих, хто не витримав тягаря втрат, хто помер від ран, від смутку, від вибухів. Їхні імена, записані у поминальних книгах, сьогодні підносяться до неба разом із запахом ладану.
Христос — Переможець смерті. І ми віримо, що кожна душа, яка відійшла з любов’ю, не загинула, а живе у світлі Божому. Тому сьогоднішній день — це не лише плач, але й тиха вдячність. Ми дякуємо Богові за тих, хто жив поруч із нами, за тих, хто навчив нас любити, вірити, боротися. Ми дякуємо за воїнів, які стали молитвою на варті Небесного Єрусалиму.
Хай кожен храм сьогодні буде сповнений не смутку, а віри. Бо навіть у найтемнішу годину війни Церква продовжує молитися — не лише за живих, а й за тих, хто відійшов, але залишається частиною нашої духовної родини.
Господи, упокой душі всіх спочилих рабів Твоїх: воїнів, що віддали життя за Україну, волонтерів, які служили любов’ю, мирних людей, котрі загинули від війни, і всіх православних християн, від віку спочилих. Даруй їм Царство Небесне і вічний спокій у світлі Твого лиця. Бо Ти — Воскресіння і Життя, Христе
Боже наш, і Тобі славу возсилаємо — нині, і повсякчас, і на віки вічні. Вічна пам'ять Героям України. Вічна пам'ять усім, хто відійшов у вічність із молитвою на вустах", - пояснюють там.
