Вчора ввечері відбувся футбольний поєдинок між командами «Щахтар» (Донецьк) та «Борусія» (Дортмунд) за трофей найпрестижнішого клубного турніру під егідою УЄФА. На жаль, з розгромним рахунком "3:0" поразки зазнали українці.
Вчора ввечері відбувся футбольний поєдинок між командами «Щахтар» (Донецьк) та «Борусія» (Дортмунд) за трофей найпрестижнішого клубного турніру під егідою УЄФА. На жаль, з розгромним рахунком "3:0" поразки зазнали українці.
Перед грою тренери обох команд багато говорили про те, що добре знають гру, один одного, розібрали все по поличкам і жодних сюрпризів вони не передбачають. Дійсно, один матч між цими командами нещодавно відбувався в Донецьку і закінчився нічиєю, а про атакуючий стиль «Борусії» багато говорять і пишуть в ЗМІ.
Козирями «Борусії» є мобільність, швидкий перехід з оборони в атаку та хороша гра на стандартах. «Шахтар» же славиться яскравим комбінаційним футболом. Багато говорилось перед матчем, що обидві команди не вміють грати від оборони. Тому ми справедливо очікували атакуючого футболу «без штрафних площадок» та з великою кількістю незабутніх моментів.
Так і сталось… Але, на превеликий жаль, лише у виконанні дортмундців. Гра «Борусії» була фантастичною, а «Шахтар» навпаки – надто нерішучим. Німецька команда зробила з «Шахтарем» те, що з анекдота мавпа з газетою – «порвала». Втім, нічого поганого про нашу команду все ж сказати не можна, адже команда грала на максимумі, оборонялась, як могла, контратакувала, віддавала передачі і при нагоді бігла вперед. Але це було в поодиноких перервах між масованим шквалом атак німців. «Борусія» проявила весь свій арсенал: атакувала обома флангами - вверху і внизу, створювала небезпеку «з гри» і зі стандартів.
Німецька команда показала зуби буквально з самого початку, двічі небезпечно загостривши гру, що призвело до кутових з правого і лівого флангів, які, на щастя, заблокували українські захисники, а ще Пятов прекрасно зіграв, відбивши удар Левандовськи. У тому епізоді ледь не отримав травму Кучер, зіткнувшись з власним воротарем. «Борусія» на перших хвилинах старалась діяти через лівий фланг Тайсона і Раца. Нерви у гравців «Шахтаря» не витримували. Жовту картку отримав Кучер за зрив атаки.
У «Шахтаря» активно біг вперед Тайсон, розвиваючи просто феноменальну швидкість, але через погану взаємодію з новими партнерами ні до чого гострого це не призводило. Старався і Мхітарян. Але «Борусії» вдалось головне – зім’яти центр поля. Блащиковськи та Гюндоган повністю переграли Хюбшмана та Фернандіньо. Особливо провалився Хюбшман, від якого не було користі ні в руйнуванні, ні в створенні атак. Німці повністю володіли перевагою. Ракицький і Кучер в захисті не встигали за швидкими Левандовським, Гьотце та Ройсом. Лише самовіддача захисників, які буквально лягали під м’яч, рятували донецький клуб.
А потім почався бенефіс помилок Ярослава Ракицького. Спочатку він по-хокейному завалив Левандовськи, а Скоміна, на щастя, не помітив. Потім, після подачі кутового, він програв «2-ий поверх» височенному Сантані, який головою пробив точнісінько в девятку. Резкльтат: 32 хвилина і рахунок «1:0».
На хвилі успіху «Борусія» не збавила обертів, продовжила масовано атакувати і створила ще кілька хороших моментів, результатом яких став другий гол. Роберт Левандовськи пройшов лівим флангом і прострілив точнісінько на Маріо Гьотце. Рац втратив зону, Кучер не дотягнувся до м’яча, а Ракицький не вслідкував за півзахисником «Борусії». Відтак, на 37-ій хвилині - 2:0. Володіння м’ячем 61% на 39% і точні передачі 216 на 110 - це так, для статистики.
Через кілька хвилин Ярослав Ракицький банально обрізався перед штрафною і ледве не пробив третій гол. На останній доданій до 1-го тайму хвилині гарний удар вдався Фернандіньо, але Вайденфеллер відбив, і «гол в роздягальню» не вдався. Дортмунд нагадує команду з двома серцями і потужним мотором BMW. Миттєва швидкість прийняття рішень, постійне загострення, постійне підняття темпу. Тут би й «Реал» не витримав, не те що «Шахтар».
2-ий тайм почався із замін. Тайсон втомився, і його замінив Коста, а замість Свена Бендера вийшов 33-річний ветеран Себастьян Кель. Мірча Луческу в перерві, очевидно, зумів мотивувати своїх гравців, бо «Шахтар», було, пішов вперед. Активно розпочав гру Дуглас Коста, який відразу мав дві нагоди для взяття воріт. Спочатку, після красивого сольного проходу він «кинув між ногами» Хуммельсу, але пробив надто легко і в воротаря. А потім на Дугласа дотепно скинув в розріз Луіс Адріано, але той кілька сантиметрів не влучив у ворота.
Видно було, що «Борусія» трішки підсіла після чудового першого тайму, тим більше, що рахунок був явно на її користь. Пішла гра на зустрічних курсах. Здавалось би, зараз «Шахтарю» вдасться відіграти хоча б гол. Але якщо не забиваєш ти - забивають тобі. Відтак, Гюндоган пробив з-за меж штрафної по воротам, Пятов відбиває, але не фіксує, і тут звідкись виник Блащиковськи, який і добив гол у ворота українців. В результаті - 59 хвилина і рахунок 3:0.
Але навіть після цього «Борусія» не заспокоїлась. Гьотце, Ройс, Левандовськи та Гроскройц ще не раз робили захист «Шахтаря» статистами, зокрема Ройс в одній з атак обіграв аж п’ятьох наших захисників і ледь не забив прекрасний гол у стилі Марадони, але... не влучив у ворота. На це «Шахтар» відповідав активними випадами Адріано, Кости та Мхітаряна. В одному з моментів захисник «Борусії», випереджаючи Адріано, підіграв собі рукою, але арбітр цього не помітив. Відтак, на фінальний штурм і гол престижа «Шахтаря» не вистачило, і «гірники» змушені були змиритись із своєю поразкою.
На думку чомусь зразу приходять відомі слова з гімну «Олімпіади-80»: «До свиданья, наш ласковый Мишка…» та слова з пісні Б. Окуджави: «Бери шинель, пошли домой…». На жаль, серед 8 найсильніших команд Європи у цьому сезоні місця для донецького «Шахтаря» не знайшлося.
Чотири українські команди одночасно вилетіли з весняної стадії Єврокубків. Чому? Причин на це – безліч. Це і довга зимова перерва, і погана форма футболістів, і відсутність серйозних трансферів взимку («Шахтар» втратив Віліана, натомість купив Тайсона, якому треба ще зігратись з новою командою), і деяка недооцінка суперників. Але факт залишається фактом: в цьому році очок до таблиці коефіцієнтів УЄФА жоден футбольний клуб України більше не принесе.
Ярослав ГРОШКО
