Радіо Свобода поспілкувалося з українськими олімпійцями, одними з головних сподівань на медалі у Токіо вже 2021 року (але офіційно Ігри залишаються під назвою Олімпіада - 2020) – про карантин, олімпійські втрачені надії та труднощі, які чекають ще в цьому році.
Їх називають однією з найкрасивіших українських спортивних пар. Вони, попри виступи у різних видах спорту та щільний графік, завжди знаходять час підтримати кохану людину. Та й нагороди здобувають, передаючи медальну естафету один одному – чотири нагороди на двох на чемпіонаті Європи з літніх видів у Глазго у 2018 році, два срібла на чемпіонатах світу в 2019 році.
Українська стрибунка у довжину Марина Бех-Романчук тріумфувала на Європейських іграх у 2019 році, де виборола «бронзу» в індивідуальному виступі та «золото» в командному змаганні. У тому ж році стала першою у підсумковому заліку «Діамантової ліги», а головне – виборола срібну нагороду на світовій першості.
Чоловік – плавець Михайло Романчук – влітку також повернувся з чемпіонату світу зі «сріблом» (1500 метрів, вільним стилем). А вже наприкінці року Михайло здобув золоту нагороду на етапі Кубка світу в Досі. І зробив це з рекордним для змагань часом.
Оберти набрані, попереду 2020 рік, міжнародні змагання, пік форми та бажана Олімпіада. Для них вона вже не перша. Разом виступали в Ріо у 2016 році. До речі, там же познайомилися, закохалися… Все, як в кіно. Медальна Олімпіада в Токіо мала бути щасливим продовженням цього фільму. Адже олімпійські ліцензії у Марини, і у Михайла вже були в кишені. Проте не так сталося, як бажалося. В неймовірний спортивний сценарій вписався коронавірус та карантин, а потім і перенесення дат Олімпіади. Замість love-story – справжня психологічна драма.
– Здавалося б чекали цього, а коли почули про перенесення на рік, сили й бажання взагалі кудись пропали, – каже Марина. – Ти просто не знаєш, а що робити далі? Під питанням взагалі весь літній сезон. Всі ж розраховували на Олімпіаду. А чи будуть тепер інші якісь серйозні старти замість неї? Наскільки цей карантин затримається? Куди рухатися?
– Якесь почуття незавершеності зараз. Раніше як було, ти головні змагання завершив, зі спокійною душею можеш їхати у відпустку. А тут наче і тренувань зі змаганнями немає, тобто вважай відпочинок. І поїхати нікуди не можна через карантин, сидиш вдома, – пояснює Михайло.
Вони часто жартували, що через щільний графік, різні дати змагань, бачаться або у відпустці, або вже на Олімпіаді. Тепер разом вдома, щоправда, привід не з приємних – офіційний карантин в Україні. Замість басейну та стадіону – квартира. Замість різноманітних довготривалих тренувань – жартома виконують фізичні вправи, навіть не так для підтримки фізичних вправ, як просто «не втратити розум від ізоляції».
– Зазвичай у мене 11–13 тренувань на тиждень в басейні, а крім того, ще тричі – у залі, – каже Михайло. – Тривають тренування близько двох годин
– Офіційно дві, але вони працюють близько трьох годин, а то й більше, – додає Марина.
– Пів години у нас розминка, потім десь 10 км у воді, і далі в залі півтори години. Такі тренування зранку та ввечері. Вони різні за наповненням, але інтенсивність, обсяг, швидкість приблизно однакова, – розповідає Михайло.
– Я тренуюся на стадіоні двічі на день по дві години. І ще іноді між цими заняттями може хвилин 40 – у залі. На стадіоні різні тренування – і біг, і стрибки, і штанга, і силові вправи. Робимо дуже багато всього.
Важко зараз перебувати в «чотирьох стінах», кажуть Михайло та Марина. Звикли до іншого темпу і навантаження. Зауважують, що тепер буде потрібен час відновитися і фізично, і психологічно.
– Особисто для мене, щоб прийти у почуття, і організм реально почав працювати в тих самих об'ємах і в повну силу, та й взагалі, щоб морально на тренуванні хотілося працювати, треба десь три тижні. Але це просто, щоб відновитися психологічно. Щоб прийти у пік своєї форми – набагато більше. Цей карантин вибив з колії дуже сильно, – каже Марина.
Як планувати сезон далі, поки що спортивна родина не знає. Кажуть, треба дізнатися остаточні дати Олімпіади та стартів, які відбудуться перед Іграми. Проте зараз мріють насамперед, щоб якнайшвидше завершився карантин і просто вийти на вулицю на звичайне тренування.
