Це слова пластуна, виховника і просто чудової людини, Тараса Давидюка.
Тарас ще зі шкільних років брав безпосередню участь у заходах національно-патріотичного спрямування, зокрема акціях та мандрівках, з метою вшанування українських героїв минулого.
"Для людей, які знали історичні нюанси, цікавились різними патріотичними ідеями – це типовий шлях".
У студентські роки Тарас вступив до Пласту, де ще більше зміг реалізувати себе як патріот і український націоналіст. Тут організовували табори, вели гуртки та виховували майбутнє покоління. Табори, які ми проводили, базувалися на тому, щоб готувати молодь до боротьби за Україну. Тарас і зараз є чудовим виховником та зв'язковим хлоп'ячого куреня ч. 33 ім. Уласа Самчука. Хоч до Рівного сотні кілометрів, але вихованці впевнено можуть звертатися за порадою чи допомогою та з нетерпінням чекають на повернення.
"Тарас - один з тих, завдяки кому я вступив в Пласт. На мою думку, саме на таких людях тримається організація. Він той, хто завжди допоможе порадою, підтримає навіть найбожевільнішу ідею. Також Тарас є авторитетом та прикладом для всього куреня та для мене зокрема. Він завжди своїм прикладом показує, що три головні обов'язки - не просто слова, а життєве кредо. Знайти більш ідейну людину вам буде доволі важко. Тарас завжди стоїть на своєму та готовий боротися за свої ідеали, що він зараз і робить зі зброєю в руках", - вихованець Тараса.
"Тарас був моїм першим виховником, внаслідок чого він став моїм дороговказом у житті. Ще у 15 році він пішов в АТО, але навіть під час відпусток не забував про свій гурток. А коли повернувся, він ще й став зв'язковим 33 куреня, і як зв’язковий проявив себе з цікавого боку, бо завжди дослухався до нас і допомагав нам", - юнак 33 куреня.
Спочатку Тарас воював у батальйоні "Гарпун".
"Я обрав цей батальйон через патріотичних хлопців, яких знав. Там було дуже багато пластунів, для яких слова «любов до України» не порожній звук, а те, чим вони жили. Маючи надійних побратимів, можна робити серйозні речі, і в цьому цінність «Гарпуна». Після його розформування пішов у Збройні сили, а коли повернувся, створив новинний сайт Горинь.інфо, адже важливо також підтримувати інформаційний фронт".
Події 24 лютого не стали несподіванкою.
"Прокинувся, витягнув свій баул з речами "на війну", поснідав і пішов до військомату. Тоді вразила велика кількість людей перед ним. Зустрів багатьох знайомих. Люди готувалися дати опір загарбникам. Пройшов медкомісію, наступного дня поїхав у військову частину."
Можливо, Тарас не вважає себе героєм і просто робить те, що має робити, але тут, в нашому пластовому колі, ми думаємо інакше. Немає такої людини, що не любила б Тараса та не чекала, поки він повернеться.
За інформацією Пласт Рівне
