23-річний Володимир Омельковець, який два роки вів боротьбу з онкологією, зробив важливий крок у своєму житті — одружився з коханою Наталею
Історію Володимира розповіла Мар'яна Рева, очільниця БФ «Скарбниця Надії».
«В 23 роки цей хлопець психологічно набагато старший за деяких 30-річних. Він спокійний, відповідальний і впевнений в тому, що після того як він два роки дивився в очі смерті в онкології він здолає все. Саме тому він вирішив, що достатньо дорослий для такого відповідального кроку як одруження і зробив своїй Наталці пропозицію», - пише Мар’яна Рева.
Боротьба Володі тривала кілька років. Перемогти хворобу він зміг завдяки працівникам Рівненської обласної дитячої лікарні, які два з половиною роки щодня і щоночі робили свою щоденну роботу, підтримці донорів, благодійників та небайдужих людей, він зміг перемогти хворобу й повернутися до повноцінного життя.
Володимир пережив дві операції з ендопротезування кульшових суглобів, які стали ще одним випробуванням на шляху до мрії. Завдяки реабілітації в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни він відновився настільки, що вже на своєму весіллі танцював перший танець без обмежень і впевнено рухався, залишивши милиці в минулому.
Неоціненним став внесок усіх, хто долучився до його історії: лікарів, благодійників, волонтерів і священнослужителів
«Дякую кожному благодійнику, який допомагав коштами під час лікування онкології та жертвував кошти на суглоби. Чесно, я не вірила, що ми зберемо більш ніж 200 тисяч, а ви зібрали їх за місяць. Дякую кожному волонтеру, лікарняному клоуну з команди Лікарняні Клоуни "Червоні Носи" м. Рівне за те, що приходили в лікарню і не дозволяли занурюватись в погані думки», - згадує Мар’яна Рева у своєму дописі.
А отець Юрій Яцюк за ці роки став для Володі більше ніж другом, каже очільниця благодійного фонду
«Тато хлопця загинув на війні в 2023 році. Але і до того часу тоді ще майбутній священник був постійно за зв'язку з хлопцем. Юра став таким авторитетом для Володі, що було прийнято рішення вінчатись у отця в церкві в Городищі, хоча і наречений, і наречена родом не з Рівного».
Завдяки багатьом небайдужим людям Володимир, який колись ходив із паличкою і не міг піднятися на другий поверх в кімнату гуртожитку, тепер - станцював перший танок на своєму весіллі і спокійно скаче з висоти більш ніж метр, щоб не йти далеко на сходи. Щастя молодятам!
