Їм було лише 31 та 23 роки.
Василь Васерук народився у Рівному. Навчався у 9 школі, а після завершення певний час шукав себе — намагався зрозуміти, чим хоче займатися по життю.
“З дитинства у нас з братом були різні інтереси. У результаті в 2011 я поїхав за кордон, а через два роки після смерті тата забрав Василя з собою. Тільки тоді ми стали насправді ближчими, зрозуміли один одного. Саме у Польщі Василь опанував кілька спеціальностей, навчився працювати руками. Та найкраще йому вдавалося зварювання. Став насправді класним спеціалістом”, - розповідає старший брат Героя Роман.
У 2020 році брати повернулися у Рівне, де живе мама, придбали житло, почали налагоджувати життя... Спокійний, врівноважений, чесний Василь займався спортом, багато часу приділяв турніку.
“Він не служив в армії, але коли розпочалась повномасштабна війна, говорив твердо: “Якщо треба буде, я піду. Ховатися не буду”. Ми багато говорили на цю тему, я намагався його відмовити. Але наприкінці грудня 2022, коли до Нового року залишався тиждень, Василь все вирішив самостійно. Пізно ввечері я повернувся додому і застав його з уже зібраними речами, так він і пішов, навіть не дозволив, аби провів його”, - продовжує Роман.
