Прикрашають могильні хрести хустками, стрічками та рушниками. Більше про давню великодню традицію на Рівненському Поліссі (ФОТО)

На Рівненському Поліссі досі існує давня традиція — прикрашати могильні хрести хустками, стрічками та рушниками. Звичай передають із покоління в покоління, а у 2023 році його внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини України, розповіла етнографиня Ірина Рачковська-Баковецька.

Місцева жителька Валентина Власюк прикрашала хрест на могилі свого покійного чоловіка. Вона розповіла, що цю традицію перейняла від бабусі:

"Мені це все розповідала моя бабуся Анастасія, яка теж корінна соснівчанка, але сім'я якої складалася із двох релігій. Чоловік – католик, поляк корінний, а бабуся – українка. Я запитувала: «Бабо, а для чого ти це все вішаєш?». І особливо перед святами, перед зеленими святами, перед Великоднем вона обов'язково щось тут поновлювала".

На Рівненському Поліссі збереглася давня традиція дохристиянського походження — вбирання могильних хрестів у хустки, стрічки та фартухи. Зокрема, так роблять і в селищі Соснове.

Побутування цієї традиції пояснила етнографиня Ірина Ірина Рачковська-Баковецька:

"Вважалося, що душа перероджується у рослину, і на місці поховання садили дерево чи кущ. Наші предки, піклуючись про померлого, розуміли, що його треба одягнути, нагодувати. До сьогодні збереглася і та, і інша традиція, тому що годуємо ми коли — приносимо коливо на кладовище, коли приносимо, наприклад, на Великодень або перед поминальною неділею паску, фарбовані яйця, крашанки. Ну, і звичайно на Рівненському Поліссі побутує ще окрема традиція, яка стосується одягання".

Хрести на жіночих могилах вбирають у відрізки тюлю, хустки та фартушки, а на чоловічі — вишиті або кухонні рушники.

"Кажуть, що у фартушку вона на тому світі буде пекти пироги, і у фартушку буде розносити по родичах. Або для маленьких діток, які померли дітками, або збирати яблука і розносити своїм близьким, теж померлим. Для чоловіків вважалося, що потрібен рушник, тому що в Біблії сказано, що в поті чола будеш здобувати хліб насущний, то вважалося, що чоловіки, які помирають — їхні душі там теж в поті чола працюють", – зазначила директорка обласного центру народної творчості Ірина Рачковська-Баковецька.

Через рік стрічки або рушники замінюють на нові, а попередні — спалюють.

"Ця традиція, напевно, в нас ніколи не згасне, тому що я приводжу сюди своїх дітей, вони допомагають прибирати. Я вже своїм внукам розповідаю. Кажу: «Обов'язково принесете мені якусь хустину, або якогось рушничка»", – сказала жителька Соснового Валентина Власюк.