Українка розповіла історію народження дитини під звуки вибухів та супровід новин про війну.
Ірина Мазур з чоловіком з 15 лютого чекали на появу синочка, кожного дня прокидались від очікування, бо термін народжувати підходив. Тоді вони ще не знали, що чекаємо сина. Того ж дня жінка була на обстеженні і лікарка випадково обмовилась, що пара чекає на сина. Після обстеження вона ніби відчувала, що ввечері потрібно буде їхати народжувати, це було на рівні відчуттів.
Спеціально для ТСН.ua жінка розповіла історію пологів та грудного вигодовування малечі в умовах війни.
Так і трапилось, 24 лютого 2022 року о 2 ранку у неї почали відходити води. Вона полежала у ванній і ми вирішили їхати в пологовий.
"Я стояла біля вікна, були перейми, тому спиралась на підвіконня і в якийсь момент чую вибухи і у пологому починають дрижати вікна. Я дивлюсь на чоловіка, а він на мене і ми не розуміємо що відбувається, через декілька секунд він бере телефон і каже: "В Україні почалась війна", - згадує жінка.
Почались дзвінки від рідних, разом із переймами і вибухами. Друга частина пологів була дуже складною, нам допомагали народжувати цілим відділеннями під супровід новин.
"Об 11:45, 24 лютого у Києві з’явився на світ наш перший син. У перший день війни. Ввечері того ж дня нас попросили зібрати речі і бути готовими спуститись в бомбосховище. Це була перша евакуація у пологовому, було дуже важко йти ще й з сином на руках, я йшла просто на адреналіні", - розповіла мама народженого під час війни хлопчика.
25 лютого сім'я ухвалила рішення їхати з Києва.
"12 годин по ґрунтових дорогах були дуже складними, малий цілий день нічого не їв, я намагалась його годувати, а він не брав грудей, ця дорога була просто страшна. Мені розклали ззаду сидіння і я дуже просила подумки і себе, і сина, щоб він брав груди. Пологи були дуже складні і я боялась втратити молоко, бо стільки нервів і сліз, в моєму житті, мабуть, ще не було ніколи. Я всю дорогу намагалась годувати сина молозивом через шприц, крізь сон, бо маля спало майже всю дорогу. Я знала, що ці краплі для нього дуже важливі. змочувала йому губи молоком, молока ще не було, але все одно намагалась, щоб хоч щось потрапило. Десь після 7 годин у дорозі син не прокидаючись перший раз приклався і почав їсти, під час руху в багажнику нашого авто. Я завмерла у незручному положенні, руки затерпли, але я боялась поворухнулися тих 10 хвилин, що він їв. Я не здавалась і щопівгодини продовжувала пропонувати груди. Того вечора син ще раз приклався і також в машині", - продовжує свою розповідь колишня породілля.
"Я постійно повторювала собі що мій організм знає як годувати, а дитина знає як їсти. Я сказала, що я годувати буду і молоко у мене буде, просто налаштувала себе. Бо “немолочних” мам немає, я багато про це читала і знала, що молоко можна добути навіть рік після закінчення грудного вигодовування, тому старалась відганяти всі страхи і знаю, що війна не перша в світі, і люди виживали і вигодовували дітей без жодних сумішей", - так Ірина пояснюю, що саме грудне молоко врятувало життя її дитині.
Сина планували назвати Мирославом, але останні дні було якесь відчуття, що має бути інше ім’я. Після пологів її чоловік зайшов в палату і сказав, що назвемо сина Михайлом. Вже через півтора місяця, у чоловіка був день народження і за столом сім'я згадала, що архангел Михаїл вважається захисником Києва. Так наш син отримав свого ангела хоронитель, а ми свого. За другий місяць життя Михайлик набрав 1 кг ваги, має пухкенькі ніжки і багато посміхається.
Нагадаємо, що раніше ТСН.ua закликав мам розповісти про досвід годування грудьми: пересічні українки та популярні блогерки розповідають власні історії грудного вигодовування.
