.jpg)
В жилах українців тече кров великих предків, і нинішнє покоління зобов'язане завершити те, що не вдалося пращурам - остаточно перемогти ворога. У цьому переконаний сарненчанин Володимир, який проходить лікування та протезування в Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN).
Історію бійця розповіли на сторінці Національного реабілітаційного центру UNBROKEN у ФБ.
31-річний Володимир Рудковський родом із міста Сарни. Там працював у пресслужбі міської ради. На початку повномасштабного вторгнення чоловік почав волонтерити, та згодом зрозумів, що цього недостатньо, і долучився до лав ЗСУ:
“Я думав лише про те, що це історична битва. Ми з ними воюємо ні 100, ні 200, а вже 300 років. І, якщо Бог так хоче, щоб я загинув в цій великій боротьбі - я загину з честю”.
За кілька днів до того, як Володимир вирушив на фронт, у нього народилася донечка. Перші місяці її життя він спостерігає лише на екрані телефону – у перервах між боями під час контрнаступу на Запорізькому напрямку.
Одного разу, просто посеред ночі, Володимир отримує повідомлення від дружини, що донька всю ніч плаче.
“У мене Рада добре спить вночі і не було щоб вона вночі плакала. І саме в цю ніч була істерика до 4 ранку. Я не розуміла, що твориться з дитям. І в якийсь момент я пишу Володі. От я зараз говорю і в мене просто мурашки по тілу”, - розповідає кохана захисника.
Це сталося саме напередодні чергового штурму ворожих позицій. А через кілька годин Володимир, який на той момент вже був командиром роти, рятуватиме пораненого побратима, сам потрапить під вогонь і втратить пів стопи. Про те, що сталося, розповідає з гумором:
“Подивився вниз, побачив, що пальців немає. Подумав - вау! Круто! Мабуть, буде протез. Але так якось цікаво закрутилась ситуація, що побратиму, якого рятував - ногу спасли, а мені відрізали. Так буває”.
На протезування боєць потрапив у Центр НЕЗЛАМНІ. Тут йому провели повторну ампутацію. В UNBROKEN Ukraine кажуть, що через таке проходять багато пацієнтів, які втрачають кінцівки. Володимир швидко відновився. Розповідають, що він відвідував усі обов’язкові й навіть додаткові заняття зі спеціалістами з реабілітації.
Захисник вже отримав сучасний функціональний протез. Реабілітація триває, тож дружина з донькою переїхали ближче до свого захисника і супроводжують його на шляху до відновлення.
