.jpg)
Сергій з позивним «Ведмідь» із початку повномасштабного вторгнення захищає країну в складі нашої бригади. Родом із Рівного, але кілька років жив у столиці, саме там його і застали перші вибухи 24 лютого.
«Саме о 5 ранку встав, коли почався обстріл Києва. Забрав дружину, брата і ми поїхали на Рівненщину. А вже наступного дня пішов без повістки в ТЦК», – пригадує воїн.
Він, як піхотинець, пройшов пекло боїв на Бахмутському напрямку. Нині вже як пілот БПЛА знову в зоні бойових дій, але в іншому районі.
Боєць у складі роти ударних безпілотних авіаційних комплексів «Серафими» швидко освоїв нову спеціальність і нині командує відділенням:
«Літати на дронах мені якось було більше до душі. Я знав, що маю потрапити сюди в РУБАК і йшов до цього».
Якихось навчань перед цим не проходив – самоучка. Каже, що навчитися літати можна навіть за тиждень, але щоб виконувати бойові завдання, то потрібен мінімум місяць.
Великим бонусом для майбутніх пілотів БПЛА, за його словами, є захоплення комп’ютерними іграми. Зізнається, що полюбляв грати в Танки й це добряче допомогло освоїтись. Але якщо людина всерйоз замислюється над тим, щоб стати пілотом, то, Сергій радить купити спеціальний пульт і є безліч навчальних додатків на телефон, за допомогою яких можна добряче набити руку.
Каже, що жодного разу не пошкодував про рішення піти добровольцем і той запал досі не зник, бо ворог досі на наших землях. Але важко інше:
«Дитині вже 2,5 роки, а я тут, не бачу його. Дуже хочеться після 2,5 років вже до сім'ї, але я розумію, що куди ж ти підеш, якщо справа ще не закінчена».
Багато чого змінилося за ці роки, але найбільше – він сам: «Війна сильно змінює. Все радикально інакше. Немає вже тих веселощів. І тої дурні, яка була раніше в голові. У мене взагалі за цих три роки все кардинально помінялося».
Тож Сергій мріє про перемогу і працює задля того, щоб її наблизити, бо хоче нарешті до сім’ї, до своєї дитини, хоче, щоб вони жили в мирній та безпечній Україні.
