.jpg)
Випускник Костопільського будівельно-технологічного коледжу Сергій Подольський до повномасштабного вторгнення працював формувальником на заводів скловиробів. Першого червня 2023 року вирушив до навчального центру, а через місяць у складі 77 окремої бригади ДШВ вже був на бойових позиціях під Бахмутом, йдеться на Fb-сторінці першого заступника голова Рівненської ОДА Сергія Подоліна.
«Ми перевіряли бліндажі, під обстрілами до вечора вирили ще один. Нас попередили, що може бути застосування хімічної зброї – синій дим, що стелеться по землі. Той газ має сльозогінну дію, від нього пече в легенях і в горлі, настає сильна сльозотеча і задишка. Ми вдягали протигази. Кілька діб були під постійними обстрілами, не штурмували, лише спостерігали, передавали дані і знищували ворога», - розповів Сергій.
Свій останній бойовий вихід Сергій запам’ятав назавжди. Увечері випав сильний дощ, грунт розвезло. Сергій виходив з будинку, послизнувся – й одразу виникло неприємне передчуття біди.
«Ми несли саперам протитанкові міни. Під ногами була в’язка багнюка. Ми швидко зайшли в посадку, де все посічене, дерева повалені, глина під ногами. Скрізь міни, ми знали про це, там багато хлопців підірвалося. Йшли стежиною. Раптом я послизнувся, почув гучний звук, підіймаю ногу – а стопи нема. Побратим в око поранений. Я сам собі наклав турнікет, потім ще один наклав побратим. Хлопці вели мене попід руки, витягали з яруги по слизькій глині», - розповів боєць.
У підсумку, Сергій пережив 15 операцій. А невдовзі - підготовка до протезування та саме протезування.
«Мені дуже допоміг супровід. Відвідував усі реабілітаційні заняття, виконував вправи, заново вчився тримати рівновагу та правильно падати. Реабілітолог показав, як по сходах ходити. Я знав, що буду ходити», - наголосив Сергій Подольський.
Протезування коштом держави провело протезно-ортопедичне підприємство у Києві. Виготовили спочатку навчальний протез, два місяці Сергій звикав ходити з ним, а у серпні тренувальний протез замінили на постійний.
«Я швидко навчився ходити з протезом, керую автомобілем з автоматичною коробкою передач. Шкода, звичайно, що втратив цілу ногу, а не стопу, яку відірвало. Але втрата кінцівки – не найстрашніше, є в людей і більші проблеми. Збираюся повернутися працювати на завод. Мої колеги дуже допомогли мені, я вдячний їм», - підсумував чоловік.
