29 грудня під Бахмутом у священній битві за вільну Україну, за нас усіх, пліч-о-пліч зі своїми побратимами загинув Ярослав Мулявка. Позивний «Jango», 15.01.1992 року народження.
Його рідний брат Вадим Мулявка на своїй FB-сторінці написав публікацію, у якій згадав, яким був його брат. Прочитайте і ви:
"Ярослав з перших днів записався до тероборони у Рокитному, де проживав. Згодом підписав контракт та служив у військовій частині на кордоні з білоруссю.
Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. «Якщо не я, заберуть когось іншого». Те, що найкраще говорить про нього як про Людину. Совісну, справедливу, щиру, патріота.
Він вивчився на аеророзвідника за кілька тижнів і був одним із кращих у своїй команді, старшим розрахунку.
У всьому, за що він брався, він був чесним, старанним, успішним. І скромним. Людиною слова.
Був також на Майдані у його розпалі. Хотів жити у справедливій, вільній, безпечній країні і зробив для цього все.
Коли ми пропонували шукати можливості спрямувати його звідти кудись інакше, сказав, що не може залишити хлопців. Був з ними до кінця. Разом вони і загинули.
Кожного дня останнім часом обстріли були все ближче, але щоразу вони їхали на завдання в найгарячіші точки.
Це для нього ми з вами збирали і купили дрон. Відправимо його уже побратимам Ярослава, щоб справа, за яку він віддав життя, була продовжена.
Випускник Національний університет водного господарства та природокористування спеціальності «ГІС», 2014 року випуску.
У нього залишилася дружина, батьки, брат і маленький племінник, якого він любив, але не встиг потримати на руках і стати його хресним батьком.
А ще у нього були мрії, плани на майбутнє. Ще до лютого він почав вивчати ІТ-технології, англійську! Ніколи не боявся роботи, просто брав і робив. З весни 2022 ми мали б шукати йому співбесіди та роботу, можливості для тих змін, до яких він йшов.
Ярослав - найчесніша і найдобріша людина, яку я знав.
Ти пожертвував собою заради нас. Ти пішов туди, щоб ми були вдома. Захищав нас, стримуючи і знищуючи ту нечисть, гній. Тепер ти захищатимеш нас з небес. Вірю, братику.
Мої друзі, колеги, рідні, знайомі та не знайомі люди допомагали тобі, як тільки могли, рідний. Щоб тобі було тепло, щоб тобі було легко, щоб тобі було зручно.
Прости нас за все, братику.
Вибач, що не вберіг. Дякую тобі за те, що ти робив для нас! Низький уклін тобі.
Згадайте про нього усі. Будьте гідні його життя!
Я, ми всі, будем пам’ятати про тебе все життя, наш хороший.
Помстимося!
Зустрінемось у Вирії.
Честь і вічна слава тобі, Воїне!", - цитуємо Вадима Мулявку.
