Упродовж трьох днів у Рівненському академічному обласному театрі ляльок відбувалася Мистецько-практична лабораторія сучасного українського театру анімації під символічною назвою «Ляльки не мовчать» за підтримки Українського культурного фонду.
Це була не просто професійна подія — це був простір зустрічей, діалогу, переосмислення та творення. Простір, де лялька стає мовою болю і надії, досвіду й опору, голосом, що не боїться говорити про найважливіше.
Театр у часи змін
Учасники Лабораторії зібралися з різних куточків України — режисери, актори, сценографи, театральні художники, менеджери культурних проєктів, представники театрів з прифронтових міст і ті, хто працює з анімаційним мистецтвом у соціальній сфері. Їх об’єднало одне — віра в силу театру як засобу розмови з суспільством.
Програма події була насиченою: панельні дискусії, лекції провідних майстрів, покази вистав, створених у надзвичайно складних умовах Харкова, Чернігова та Запоріжжя. Особливу увагу приділили темам мистецтва під час війни, подолання травматичного досвіду, нових сенсів у театрі анімації, а також ролі театру як інструменту підтримки в умовах соціальних змін.
Три дні — глибокі розмови, вистави та спільна творчість
Лабораторія тривала з 4 по 6 вересня.
У перший день відбулося знайомство, а також обговорення ролі театру анімації у час війни. Вистави цього дня були присвятою тим, хто загинув, захищаючи Україну.
Другий день був присвячений практичним заняттям, створенню нових форм, обміну досвідом і творчому пошуку.
Третій — завершився спільною роботою над театральним продуктом, а також **круглим столом на тему «Майбутнє театру анімації в суспільстві змін».
Театр, що не мовчить
Окремим елементом стали вистави. У рамках лабораторії глядачі мали змогу побачити:
- «Пілот і маленький принц» (Рівненський театр ляльок);
- «Поет з позивним “Далі”» (Запорізький театр «Мотлох»);
- «Пессі та ілюзія» (Чернігівський театр ляльок);
- «Атомна русалка» (Львівський театр ляльок);
- «Калинова сопілка» (Харківський театр ляльок);
Лабораторія, що стала святом
Цьогорічна Лабораторія була особливою ще й тому, що відбулася у рік 50-річного ювілею Рівненського академічного обласного театру ляльок. Після завершення події, колеги з усієї України довго вітали рівненських митців із цією визначною датою.
Серед них — і колектив Волинського академічного обласного театру ляльок, який протягом усіх днів активно брав участь у подіях, лекціях, обговореннях, виставах і зустрічах.
— Ми щиро раді, що маємо таких добрих сусідів і друзів, з якими разом творимо український театр ляльок уже понад півстоліття, — поділилися волинські театрали.
Вітання звучали і від УНІМА-Україна — організації, яка підтримує розвиток театру ляльок в Україні. Колеги побажали Рівненському театру нових злетів, натхнення і вірних глядачів.
Простір для нових сенсів
Організатори підкреслюють: «Ляльки не мовчать» — це не лише про театр, це про силу слова, образу й присутності. Про те, як мистецтво може говорити про найболючіше і водночас — зцілювати.
Усі напрацювання Лабораторії — від подкастів до методичних матеріалів — стануть основою для подальшого розвитку театру анімації в нових суспільних умовах.
Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Позиція УКФ може не збігатися з думкою авторів
