Музей Радивилівського райвідділу міліції місце, де зібрана з гордістю та повагою до органів внутрішніх справ добірка життєвої мудрості та героїзму.
Жовті від часу шпальти газет «шепочуть» свою історію. Вкриті порохом десятиліть ордени та медалі виблискують на сонці. Здається, що з порогу потрапляєш у далекі повоєнні роки. Та це не лише музей, повідомляють у СЗГ УМВС України в Рівненській області. Це — зібрана з гордістю та повагою до органів внутрішніх справ добірка життєвої мудрості та героїзму.
Ідейним натхненником створення музею Радивилівського райвідділу міліції на початку двохтисячних став тодішній заступник начальника з кадрового забезпечення Віктор Дудко. Проте завдяки підтримці керівництва та співробітників підрозділу задум вдалося втілити у життя. Довгих два роки надходили експонати до музею - подекуди доводилось навіть реставрувати вкриті іржею бойові медалі та понівечені часом фотокартки. Проте копітка праця та допомога небайдужих людей допомогли втілити задум у реальність.
"Перш за все ідея створення музею була втілена в життя завдяки небайдужим людям, — згадує пенсіонер органів внутрішніх справ Віктор Дудко. Підтримку у створенні історичного куточку я знайшов у керівника підрозділу, а тоді вже звернувся до старожилів райвідділу, ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ, які свого часу служили тут. Ніхто не відмовив. А згодом стенд за стендом - відтворювалась героїчна історія міліції району."
Із сторінок архіву 25-річної давнини виринає постать майора міліції Івана Опанасовича Доманського, що понад 15 років служив на посаді начальника карного розшуку. За ці роки він розкрив багато злочинів, правопорушники закону понесли заслужене покарання, про що свідчать відзнаки «За відмінну службу по охороні громадського порядку», «За бездоганну службу в органах внутрішніх справ» — усі III ступеня, «50 років радянській міліції», «Ветеран праці», значком «Відмінник міліції». Та й досвідом роботи Іван Опанасович не забув поділитися — був головою ради наставників молодих співробітників райвідділу.
Як про найбільшого професіонала в службі дільничних інспекторів міліції ще й досі відгукуються про Василя Федоровича Савчука, незважаючи навіть на те, що він завершив свою службу ще в далеких 80-х.
На одному з найпочесніших місць у музеї знаходиться стенд, присвячений працівникам Червоноармійської міліції — ліквідаторам наслідків аварії на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції. У різні періоди з 1986 по 1989 роки в 30-кілометровій зоні в охороні громадського порядку, майна громадян брали участь 20 міліціонерів. Зокрема, В’ячеслав Радостєв, Богдан Пархута, Віктор Дудко, Анатолій Омелянський, Володимир Семеренко, Степан Крисюк, Василь Кундеус, Володимир Швайка. Вони, як і інші працівники Міністерства внутрішніх справ, усі ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, все робили для того, аби наслідки лиха були менш трагічними.
Уже десятиліття у радивилівських правоохоронців існує традиція — кожен, хто приходить на службу в райвідділ, спершу повинен відвідати музей його історії. Це може здатися дивним на перший погляд. Здавалося б, що потрібно для початку ознайомити новобранця з його посадовими обов’язками. Але ні, для того, щоб правоохоронець служив вірою і правдою людям, потрібно його надихнути прикладами професіоналізму та відданості своїй професії.
Євген МНОГОГРІШНИЙ
