На сьогодні мобілізаційна кампанія стала ще одним клином, який розколює наше й без того небезпечно неоднорідне суспільство. Мобілізація стала чинником, який показує всьому суспільству якість і ефективність роботи влади з одного боку та рівень свідомості громадян і їх довіри до влади з іншого.
Державні мужі та високе військове керівництво основною проблемою мобілізації називають недостатню свідомість громадян та ухиляння від мобілізації. Зважаючи на те, що в країні війна, народ мав би розуміти всю актуальність цієї проблеми і виконувати свій конституційний обов’язок та намагатись чимось допомогти. Проте, добровільно повістку готовий брати лише один із тридцяти військовозобов`язаних, - ось, що ми маємо з «допомоги» придатної для військової служби групи людей.
І якщо окремі ще записуються в добровольці та вирушають на передову, то інші усіма можливими способами уникають призову і мобілізації. В кожного на те є власні причини і життєві обставини. Хтось боїться за власну сім`ю, адже в Україні не поспішають дбати про сім`ї загиблих і пропалих безвісти. Інші не бачать сенсу проливати власну кров за Донбас, а хтось, можливо, й через власну малодушність не хоче брати зброю до рук і ставати на захист Батьківщини. Крім цього, патріотичний заряд, який повів хлопців із Майдану на фронт проти агресора давно скінчився і здебільшого за рахунок недовіри громадян до теперішньої влади.
Адже завдання номер один держави — забезпечити безпеку своїх громадян та зібрати всі наявні сили і засоби для їх захисту, а також належний соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Матеріальний стимул, зокрема наявність високої зарплатні значно підвищує мотивацію громадян. У березні 2014-го мобілізований плюсував зарплату "контрактника" і в разі переміщення в зону АТО отримував 100-відсоткову надбавку. Зарплату "контрактника" було встановлено у 2012 р., і на той період вона допомагала залучити в армію чимало мотивованих громадян. Відтоді багато що змінилося — інфляція й курс долара, але розмір оплати залишився незмінним, і перед мобілізацією-2015 грошову винагороду не переглянули. Хоча очевидно, що встановленням високої зарплати дуже багато негативних проблем було б знято, а сама мобілізація здобула б кращу рекламу.
Слід сказати про ще одну причину, а саме: нереформування армії радянського зразка, що призвело до невиправданих жертв під час військових дій на Сході України. Як наслідок - усе більше молодих людей намагаються уникнути мобілізації та призову.
Україна потребує створення професійного ядра в армії, і насамперед в ударних бойових з`єднаннях. Для цього мінімальна зарплата солдата має становити, навіть без направлення в зону АТО, 800–1000 дол., сержанта — 1200–1500, офіцера — 2000–2500 дол.. Такий рівень оплати буде конкурентоспроможним, порівняно з приватним сектором, і буде відмінним стимулом для професіоналізації армії. Люди, які хочуть пов`язати з армією своє життя, повинні отримати таку можливість і бути впевненими в завтрашньому дні. І тільки таким людям можна довірити керування надзвичайно складними й дорогими видами бойової техніки, артилерією й танками.
Контрактна армія значно зменшила б проблему та спростила структуру мобілізації. В армію йшли б люди, які дійсно мають на меті служити своєму народові як з патріотичних переконань,так і з матеріальних. Крім цього ефективність її була б значно більшою, аніж загальна мобілізація. Наявність висококваліфікованих кадрів позитивно сказалася б на розвитку ЗСУ і взагалі на всьому суспільстві.
Страховка, соціальний захист, гідна заробітна, плата, престиж та інші чинники стали б основою для формування армії. Одразу ж відпала б необхідність «косити» і давати хабарі для лікарів, воєнкомів та інших, адже все було б побудовано на добровільних засадах. Відповідно це стало б поштовхом і для розвитку суспільства.
Але виходячи з того, що перевести армію на контракту основу найближчим часом буде складно, хотілося б сподіватися на те, що свідомість і почуття власної гідності прийде хоча б до якоїсь частини людей і вони перестануть ставити свої особисті страхи вище майбутнього своїх дітей та нарешті почнуть приносити користь і боронити свою батьківщину. Кожного хлопчика слід виховувати борцем, що готовий захистити як родину, так і Вітчизну й віру.
І, говорячи про проблеми та зрив мобілізації, кожен політик, кожен генерал і кожен громадянин мусять говорити про причини насамперед наодинці з собою, перед дзеркалом.
Віталій Медвідь
