МЕРИЛІН МОНРО – НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ

Секс-символ Америки 50-х, зірка Голлівуду, коханка президента Кеннеді... Блондинка зі спокусливим поглядом, чарівною посмішкою і неймовірно звабливою легкою ходою. Проте життя цієї яскравої видатної жінки, як, зрештою, і її загибель, сповнене таємниць і загадок.

Секс-символ Америки 50-х, зірка Голлівуду, коханка президента Кеннеді... Блондинка зі спокусливим поглядом, чарівною посмішкою і неймовірно звабливою легкою ходою. Її фірмовий прищур чи, навпаки, широко розкриті очі стали не просто візитною карткою Мерилін Монро, але й новим еталоном світової краси.

Проте життя цієї яскравої видатної жінки, як, зрештою, і її загибель, сповнене таємниць і загадок. З її ім’ям пов’язано багато пліток і легенд. Деякі настільки сильно переплелись з реальністю, що вже й важко відрізнити правду від видумок. Немов передбачаючи це, актриса одного разу сказала: «Чутка – вона непостійна». А ми додамо: постійна лише чаруюча, магічна сила Мерилін, яка залишиться уособленням пристрасності і жіночності для багатьох поколінь. А також досі нерозгаданою загадкою...

ГОЛЛІВУДСЬКА СИРОТА

Норма Джин Бейкер з’явилася на світ 1 червня 1926 року в невеличкому, але всесвітньо відомому передмісті Лос-Анджелеса – Голлівуді. Її матір, Гледіс Бейкер, працювала монтажницею в цеху хімічної обробки відзнятої кіноплівки. Після двох невдалих одружень вона наважилась на одиноке материнство, вибравши на роль батька майбутньої дитини ловеласа із привабливою зовнішністю. Нормі так і не довелося з ним добре познайомитися – він загинув у автокатастрофі через три роки після її народження.

Багато хто стверджує, що саме матір заклала в Нормі невгамовне прагнення вирватися з рутинного, одноманітного злиденного життя і стати кінозіркою. Для самої ж Гледіс, яка була досить неврівноваженою особою, намагання вибратися на вершину завершилось лікуванням у клініці для душевнохворих. А для доньки – втратою сім’ї у п’ятирічному віці. Її дитинство пройшло в поневіряннях: дівчинка десять разів змінювала місце проживання.

Усі ці сумні події відбувалися в часи Великої депресії, коли більшості американців доводилось вдовольнятися нікчемним заробітком. Сім’я, в яку потрапила Норма, отримувала на її утримання 20 доларів у місяць (всиновлення ж такої допомоги не передбачало, тому воно вважалось справою неприбутковою). Одного разу, згадувала Мерилін, їй навіть довелося жити в сім’ї, де скупість сягала абсурду. Влітку, рятуючись від спеки, жінки полюбляли занурюватись у ванну, воду в якій з міркувань економії не змінювали. Останньою в довгій черзі була Норма: дівчинку майже силоміць заштовхували в майже чорну від бруду воду.

Певний час майбутня кінозірка жила в сирітському притулку, зовсім неподалік студії «Paramount». Десятирічна Норма розважалась тим, що «приміряла» на свої ручку і ніжку відбиті у м’якому гіпсі голлівудського Бульвару Зірок «сліди» великих кінозірок.

«ОБЛИЧЧЯ» ЕРОТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ

Красу і жіночність Норми чоловіки помітили і оцінили, коли вона була ще підлітком. Це дуже налякало тітку дівчинки, в будинку якої вона тоді жила. Кращим вирішенням проблеми могло бути лише заміжжя племінниці, мовляв, очі не бачать – серце не болить. І як тільки Норма досягла свого 16-річчя, її віддали заміж за Джима Доуерті, робочого одного з воєнних заводів. Прочитавши підсунуту тіткою книгу «Підготовка до шлюбу», Норма засвоїла декілька ключових правил сімейного життя: частіше змінювати нічні сорочки і меню, а найголовніше – намагатися чимшвидше зрозуміти, що справжнє кохання приходить з роками.

Одружившись, Норма, здавалося б, здобула те, до чого прагнула, - соціальний статус і сім’ю. Але своїм бажанням постійно бути на очах Норма – зірка вечірок і танців – сердила і змушувала ревнувати свого чоловіка. Їй подобалось, що чоловіки зустрічали її появу свистом і захватом.

Коли її чоловіка Джима покликали служити на флот, Норма влаштувалась на фабрику з пошиття парашутів. Тут її помітив фоторепортер однієї армійської газети, чиї світлини піднімали бойовий дух американських солдатів. Пишногруда білявка з привідкритим чуттєвим ротиком була саме тою, що йому треба.

На наступний день після співбесіди в модельному агентстві вона покинула роботу і чоловіка. Тепер Норма Джин заробляла п’ять доларів в годину замість 25 доларів у тиждень. Її фото не сходило зі сторінок журналів «Кайф», «Пік», «Сер», «Лав».

Вона залюбки позувала, хтиво вигнувшись як на спинках диванів, так і на лоні природи. Словом, невпинно трудилася, добросовісно виконуючи покладену на неї місію: розважати і приваблювати. І все для того, аби одного разу один із «кіношних» продюсерів, випадково взявши до рук подібне видання, досвідченим оком роздивився за її образом справжню актрису.

«НАРОДЖЕННЯ» МЕРИЛІН МОНРО

Першовідкривачем майбутньої зірки в 1946 році став Говард Хьюз, власник кінокомпанії «РКО». Згідно з укладеним на 75 (!) років контрактом, Норма зобов’язана була завжди бути, як кажуть, «під рукою» 24 години на добу. Будь-який телефонний дзвінок міг стати запрошенням зніматися у стрічці. В цьому ж році міс Джин підписала договір із власником знаменитої кінокомпанії «20th Century Fox» Деррілом Зануком. Тільки тепер її вже звали не Нормою Джин, а Мерилін Монро.

Основою цього псевдоніму стало дівоче прізвище мами Норми – Монро – однофамільниці одного з американських президентів. Ім’я Мерилін підібрали за співзвучністю.

Тепер Мерилін залишалось лише чекати. Малесенька зарплатня, більше схожа на допомогу по безробіттю, все менше влаштовувала молоду починаючу актрису. Вона дуже сподівалась на епізодичну роль у своєму першому фільмі «Скудда-Ху! Скудда-Хей!», але кадри за участю Мерилін випали при монтажі.

Потім – спалах нової надії. Цього разу пропозиція від «Columbia Pictures» - невелика роль у мюзиклі «Хористки». І знову тиша. Уроки акторської майстерності, співу і танців чергувались із відвідуванням перукарні і масажного кабінету. Адже потрібно постійно тримати себе в формі! Але через тиждень закінчується термін оплати за проживання, а завтра вона вже буде змушена віддати й автомобіль. Мерилін опиняється у безвиході. Вона може заробити прямо зараз ті 50 доларів, яких їй так не вистачає. Для цього їй досить лише сфотографуватися оголеною. І ніхто не відчує неприродність її посмішки, адже вона продає не душу, а тіло.

Мерилін Монро спочатку часто критикували, особливо її голос і ходу. Вона дуже болісно на це реагувала. У майбутньої зірки тоді взагалі було багато недоліків, частина з яких, як не дивно, згодом все ж стали її достоїнствами. Наприклад, вона говорила, майже не рухаючи вустами. А ось мовчала з привідкритим ротом.

МЕРИЛІН І ЇЇ ПІГМАЛІОН

Здавалося, що нікчемним ролям і непристойним фотографіям не буде кінця, коли на шляху Мерилін трапився черговий «хрещений батько», віце-президент агентства «Уільям Морріс» Джонні Хайд, який славився як відкривач нових талантів і який зробив із актриси-початківця Мерилін справжню «зірку». Їхній плідній співпраці жодним чином не завадила тридцятирічна різниця у віці: їй було 23, йому – 53. Він домовлявся про розміщення її фотографій на обкладинках журналів, вибивав для неї кращі ролі. До речі, це він наполіг, аби Монро назавжди перефарбувалася у платинову білявку і змінила зачіску, зробивши собі «високе чоло». Вона привела в ідеальний порядок свої зуби. Також Хайд привів косметолога, який видалив їй дві плямки на підборідді. Так, Джон Хайд був Пігмаліоном, який створив класичний, усім відомий голлівудський образ Мерилін Монро.

Заради неї Джонні Хайд був готовим на все, проте тоді їй потрібно було більшого. Згодом вона визнає: «Жоден чоловік у моєму житті не кохав мене так, як він». У 1950 році Джонні Хайда не стало. Монро дуже через це переживала, проте його сім’я, яка її недолюблювала, одразу поставила вимогу, щоб Мерилін якомога швидше виїхала з його будинку і не з’являлась на похоронах.

СЕКРЕТ УСПІХУ МЕРИЛІН МОНРО

Прем’єра кінофільму «Асфальтові джунглі» з розкішною блондинкою в шовковій піжамі у головній ролі стала гучною подією 1950 року. А блокбастер «Все про Єву», який вийшов у слід за ним, підтвердив, що її перший успіх був невипадковим.

Відтоді про Мерилін Монро заговорили. В чому ж її секрет? Невже лише вона може спокусливо опускати вії, хтиво привідкривати вуста і говорити з ніжним придихом? А фірмова хода Мерилін заслуговує окремих оплесків. За словами однієї з її конкуренток, Монро буквально «витискає зі своєї ходи все можливе».

Її манеру рухатися стали копіювати. Але на питання: «Як це у Вас виходить?» актриса незмінно відповідала: «Я навчилась ходити, коли мені був один рік. І з тих пір нічого у своїй ході не міняла». Пам’ятаєте, як у фільмі «В джазі тільки дівчата» перевдягнуті у жінок чоловіки дивуються: «Як же вони (жінки) ходять?» І припускають: «Мабуть, у них центр тяжіння у іншому місці...» Це підтверджується кадрами з Мерилін, яка біжить пероном: глядач може полюбуватися її стрункими ногами і обтягнутими шовковою сукнею стегнами, а також поміркувати, де саме у неї знаходиться цей славнозвісний «центр тяжіння».

Щодо душевного «центру тяжіння» Мерилін Монро, то він був явно зміщений. «Дуже часто я шукаю усамітнення, - сказала якось Мерилін. – Мені потрібен час, аби сконцентрувати у собі «дещо», що я відкриваю тільки під час гри». Сексуальна посмішка і звабливі форми можуть справити враження лише два-три рази, а якщо успіх приходить знову і знову, то стає зрозумілим, що його причина криється не лише у привабливій зовнішності.

Наступним кроком на шляху до становлення Мерилін як актриси став фільм «Нічна сутичка». Критики визнали її артистизм, але при цьому повісили ярлик «дурненької блондинки». Таким чином її амплуа було знайдене.

Підтвердженням цього став опублікований на початку 1952 року календар із зображенням оголеної Мерилін. Фотографії п’ятирічної давнини побачили світ у найбільш непідходящий для неї час. Керівники кіностудії «20th Century Fox», з якими у неї був укладений семирічний контракт, були розлючені: як могла їхня «головна надія» бути настільки легковажною? Це - справжній провал! Проте замість того, щоб все заперечувати, вони прийняли інше рішення: визнати скандальні світлини. Це, звісно, посилило зростаючий з кожним днем інтерес до Мерилін Монро. Все, чого не вистачало її «екранній версії», тепер можна було знайти на сторінках горезвісного календаря. А пояснюючи свій вибір фотографа, Мерилін збентежила усіх заявою, що змогла довіритися лише одруженому чоловікові, оскільки роздягнутися перед холостяком було б для неї непристойно...

Паралельно до розпалених навколо її оголеності скандалів йшли зйомки фільму «Ніагара». Його бюджет на той час був грандіозним – 1 млн доларів. І знову успіх перевершив очікування: всього за декілька місяців прокату картина принесла 6 млн доларів прибутку.

Тепер Мерилін вже могла дозволити собі переїхати у власні апартаменти на Беверлі Гіллз. Актриса завоювала голлівудські «пагорби слави» як в прямому, так і в переносному значеннях. І жартома підкорила ще одну, цього разу музичну вершину. Режисер Говард Хоукс запропонував їй заспівати. В екранізації бродвейського мюзиклу «Джентльмени обирають блондинок» вона виконала пісню, яка стала в результаті дуже знаменитою, - «Діаманти – кращі друзі дівчини».

ДРУЗІ – ЧОЛОВІКИ

У 1952 році 26-річна кінодіва знайомиться із зіркою американського бейсболу Джо Ді Маджо. Красень-спортсмен давно був закоханий у неї. Проте Мерилін приймає його залицяння без особливого інтересу, хоча їй лестило, що Ді Маджо також знаменитий, і до того ж наявність постійного кавалера піднімало її авторитет. Період їхніх зустрічей тривав півтора року і, нарешті, на початку 1954-го вона погодилась вийти за нього заміж.

Дев’ять місяців законного шлюбу були переповнені сварками і з’ясуванням стосунків. Єдина приємна річ – проведений в Японії медовий місяць. І це лише тому, що Мерилін декілька разів співала перед американськими солдатами, які воювали у Кореї. «Під час виступу я відчувала себе на вершині блаженства, - згадувала актриса. – Я стояла на відкритій сцені, було холодно, йшов сніг. Але, присягаюсь, жодного разу в житті мені не було так добре».

Дещо схоже Мерилін Монро пережила під час зйомок у 1955 році фільму «Сверблячка сьомого року». За сюжетом картини, зйомки мали відбуватися у Нью-Йорку. А щоб уникнути уваги роззяв, вирішили працювати серед ночі і рано-вранці.

... У легкій білій сукні Мерилін стоїть на вентиляційній решітці метро. Раптовий порив вітру від потяга, який мчався під землею, піднімає спідницю актриси – її стегна виставлені на загальний огляд. Вона і не думає відходити... 15 відзнятих тоді кадрів облетіли увесь світ і стали кращою «візитною карткою» актриси...

Спіймавши колись «золоту рибку», Норма Джин отримала від неї майже все. Але тепер, згідно з сюжетами казок, їй залишалось лише стати засновницею власної кінокомпанії. «Мерилін Монро Продакшинс» створена у 1955 році. Кінозірці належав 51% акцій, решта – її колишньому фотографу. Але, не проіснувавши і двох років, підприємство розвалилось.

«СОЮЗ ТІЛА І ДУХУ»

Майже увесь цей час Мерилін жила у Нью-Йорку. Тут вона познайомилась із багатьма «кіношними» метрами. Один з них, Джошуа Логан, згодом так згадував спільну з актрисою роботу над фільмом «Автобусна зупинка»: «Вона зовсім не дурна блондинка. Вона – необроблений діамант! Я зрозумів, що отримав шанс попрацювати з однією із найвидатніших актрис сучасності». До речі, за роль у цьому кінофільмі вона була номінована на премію «Оскар».

Але найголовніше – саме в Нью-Йорку Мерилін зустрілась з відомим драматургом Артуром Міллером. Їхнє знайомство, яке невдовзі переросло у взаємну пристрасть, завершилось весіллям. Репортери охрестили пару як «союз тіла і духу» - найжаданіша жінка Америки тепер законно належить найрозумнішому чоловікові країни.

Медовий місяць молодята вирішили провести у Лондоні, де планувались зйомки фільму «Принц і танцівниця». Режисером картини був сам Лоуренс Олів’є, який і зіграв принца. Мерилін же дісталась роль чарівної танцівниці. Газети тільки і писали захоплені повідомлення: «Лоуренс Олів’є підняв гру Мерилін Монро на якісно новий рівень. Вона схожа на чарівне котеня. Любовні сцени виконані з дитячою легкістю і навіть у найурочистіші моменти сповнені природною невимушеністю». Згодом стало відомо, чого коштувала ця «легкість»: у Монро стався викидень, а у Олів’є – мало не інфаркт.

Впродовж двох наступних років актриса майже не знімалась. Її чоловік-письменник також не написав жодного гідного уваги рядочка – настільки, за чутками, вони були зайняті сімейним життям. Проте Мерилін знову чекала невдача – її друга вагітність також закінчилась викиднем... Бажаючи підбадьорити дружину, Міллер почав роботу над сценарієм до нового фільму «Недостойні». Але попередня сюжетна лінія не передбачала наявності головної героїні. На думку критиків, образ Мерилін Монро був недопрацьований – вона з’явилась в компанії чоловіків, які абсолютно не потребували її оточення...

Робота над фільмом вимагала від усіх учасників проекту величезної напруги сил. «Недостойні» (у радянському прокаті – «Неприкаяні») став останнім фільмом Кларка Гейбла, який був партнером Мерилін: він помер через два тижні після закінчення зйомок. Ця картина виявилась останньою завершеною роботою і для Мерилін. Але на прем’єру «Недостойних», яка відбулась у 1961 році, подружжя Міллерів вже прибуло у різних лімузинах – найкраще «тіло» Америки вже розлучилось із «душею».

Цього ж року Мерилін стала дуже пригніченою у зв’язку з розлученням і з тим, що її фільм «Неприкаяні» отримав погані відгуки критиків, відтак і перспективи її подальшої кар`єри виглядали тьмяними. Згідно з фактами, «вона залишилася вдома у своїй темній спальні, існуючи на снодійних пігулках і швидко знижуючи вагу.» Тоді ж у лютому її помістили в психіатричну клініку в Нью-Йорку.

ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ

У тому ж таки 1961 році Мерилін познайомилася з Джоном Кеннеді, який згодом став президентом США. Саме на цей час припадає пік їхніх відносин. Америкою ширилася чутка, що Мерилін намагалася переконати Жаклін, дружину Кеннеді, покинути чоловіка, на що та відповіла: «Ви можете зайняти моє місце хоч зараз, якщо лише він сам цього забажає». Жаклін не кидала слів на вітер: напередодні 45-річного ювілею Джона Кеннеді вона поїхала у тривалу поїздку в Індію, надавши таким чином суперниці усі шанси.

Одного з травневих вечорів 1962 року колекція «витівок» Мерилін поповнилася. Повне чуттєвості і сексуальності виконання «Happy Birthday, Mr. President» на Дні народженні Джона Кеннеді, яке прозвучало по телебаченню на всю Америку, справило ефект розірваної бомби. І коротке побачення, яке відбулося після цього, було для них останнім...

Квітень 1962-го – початок зйомок фільму «Щось має вийти». У нашому кінопрокаті слово «вийти» переклали як «трапитись». За іронією долі, «нічого не вийшло» саме тому, що сталось непоправне.

Рано-вранці 5 серпня особистий секретар і хатня робітниця знайшли Мерилін, яка лежала на ліжку у власній спальні без ознак життя. Її рука судомно стискала телефонну трубку – так, наче Мерилін в останню хвилину хотіла комусь додзвонитися, чомусь запобігти. Смерть настала через прийняття великої дози снодійного – така офіційна версія того, що трапилось. Але суперечки про те, було це самогубством, нещасним випадком чи злочином, не вщухають і досі.

На її похоронах друзі та колеги говорили про те, що Мерилін була актрисою, яка постійно прагнула до самовдосконалення, і її кар’єра, по суті, лише починалася. Мерилін не просто володіла неймовірною вродою, вона випромінювала світло, яке полонило усіх. І на екрані це світло не тьмяніло, а навпаки – сяяло ще яскравіше...

Досягнувши найвищих вершин, Мерилін Монро виявилась не готовою зрозуміти, що слава сама по собі нічого не означає. Адже загальна любов і поклоніння мільйонів людей не можуть замінити посмішки близької людини.

Але от що вона дійсно змогла, так це перехитрити час. Відтоді минуло рівно 50 років. Сьогодні їй могло би бути 86... Цифра, яка лякає будь-яку жінку. Але для міс Монро це вже не має жодного значення. Її привідкриті вуста досі сміються над вічністю.

Цікаві факти про Мерилін Монро:

* 8 лютого 1960 року Мерилін Монро була удостоєна зірки на голлівудській «Алеї слави».

* У 1960 році Мерилін Монро отримала одну з найпрестижніших кінопремій - «Золотий глобус».

* Пісні Леді Гаги «Government Hooker», Blue System «The Wind Cries (Who Killed Norma Jean)», Марка Ешлі «Marilyn`s Dream», Глена Данцига «Who Killed Marylin» і Елтона Джона «Candle in the Wind» присвячені Мерилін Монро.

* Мерилін Монро - авторка всесвітньо відомих фраз «Не хвилюватися, а хвилювати», «Дайте дівчині пару туфель на шпильках - і вона завоює увесь світ!».

* Фотографія Мерилін Монро була на обкладинці першого номеру журналу «Playboy».

* 19 червня 2011 року знаменита «летюча» сукня Мерилін Монро (відомий кадр з кінострічки «Сверблячка сьомого року») продана на торгах аукціонного дому «Profile in History» в Лос-Анджелесі за 4,6 млн доларів.

* 15 липня 2011 року в Чикаго відкрита 8-метрова скульптура «Мерилін назавжди», що зображає Монро в момент, коли вона в кінокомедії «Сверблячка сьомого року» стояла на вентиляційній решітці на перетині 52-ої вулиці і Лексінгтон-авеню в Нью-Йорку, а потік повітря піднімав вгору її сукню.

* У 2011 році в світовий прокат вийшов фільм «7 днів і ночей з Мерилін», головну роль у якому виконала Мішель Вільямс. Фільм розповідає про проведений артисткою час з Лоуренсом Олів`є у роботі над стрічкою «Принц і танцівниця».