Фінал жіночих стрибків у довжину для українських уболівальників був одним із найбільш очікуваних на чемпіонаті Європи в приміщенні. Те, що бронзова призерка минулої зимової континентальної першості Марина Бех-Романчук летить до Торуня боротися лише за медалі, було зрозуміло за перебігом подій нинішнього сезону. Однак, хмельничанка, котра приїхала до Польщі лише з шостим показником європейського топ-листа сезону, перевищила будь-які сподівання.
У шостій, заключній спробі українка приземлилася на позначці 6м92см, здобувши для збірної України першу медаль Торуня. І одразу ЗОЛОТУ!
Більш того, за часів незалежності нашої держави, це перша золота медаль збірної України з жіночих стрибків у довжину на зимових першостях континенту. А завдяки сьогоднішній перемозі Марини Україна перестрибнула з 26-тої одразу на 15-ту позицію в медальному заліку саме цього виду легкої атлетики на чемпіонатах Європи в приміщеннях!
«Цей зимовий сезон був для мене дуже важким. Одним з найважчих за останні роки, – говорить Марина Бех-Романчук. – Було мало змагань, постійно щось турбувало. На чемпіонат Європи я їхала, розуміючи, що готова, але при цьому не знаю, чого очікувати від самої себе. І саме тому нічого не хотіла прогнозувати. Не знала, що мені вдасться показати і реалізувати, чи не завадять ті нюанси, які були присутні на тренуваннях. Але рада зараз спілкуватися в такому чудовому настрої, адже все вдалося.
У фіналі ми вже особливо нічого не коригували, адже в останній момент перед стрибками вже не надихаєшся. Коли заходиш у сектор, все залежить від твоєї голови, від того, що ви зробили на тренуваннях. В такому режимі й потрібно працювати.
Я була впевнена, що фізично готова і можу показувати високий результат, але залишалося питання, чи впораюся технічно. Адже через те, що було мало змагань, турбував то ахілл, то ще щось, не встигли допрацювати деякі нюанси. І я хвилювалася, чи зможу впоратися з тією фізичною формою, яка зараз є у мене.
Заступи у перших спробах були викликані тим, що ще потрібно було розбігатися, намагалася максимально відчути доріжку, атмосферу. Завдяки тому, що сьогодні стрибало вісім дівчат, у мене попереду було ще чотири спроби, тому я не нервувала, була впевнена у тому, що мені потрібно відійти назад, зробити все якісно і буде доволі вдала спроба.
Мені здається, що тепер я дуже полюблю сектор у Торуні. Це сталося ще минулого року, коли встановила тут особистий рекорд, але тепер я його полюблю ще більше».
