.jpg)
Рівнянка Людмила Давидюк передала 5 комплектів засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) для побратимів сина Тараса, який загинув на фронті в листопаді 2023 року.
Тарас Давидюк загинув 3 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання на Запоріжжі поблизу Роботино, саме від влучання FPV-дрона росіян у його автомобіль.
“Я часто думаю про те, що як би на машині Тараса був РЕБ, він би сьогодні був живим. Він поклав своє життя на захист України. Тарас ні секунди не думав що робитиме, коли розпочалася війна у 2014 році, і так само не вагався, коли росіяни розпочали повномасшабне вторгнення. Він захищав країну на фронті, воював за суверенну і незалежну Україну та відстоював державність, патріотизм, справедливість і дбав про виховання молоді у цивільному житті. Сьогодні мій обов’язок продовжувати робити те, у що вірив син. І допомагати його побратимам, які нищать ворога”, – наголосила пані Людмила.
Тарас Давидюк — військовий, пластун, громадський активіст, засновиник і головний редактор рівненського видання “Горинь.інфо” Упродовж останніх місяців Тарас служив у 14-му окремому полку разом із побратимами з добровольчого батальйону “Гарпун“.
Тарас був гігантом думки та духу. Він ще з юнацьких років включився в державотворчі процеси нашої держави та активно діяв у різних громадських рухах, актисно долучався до відновлення історичної справедливості стосовно борців ОУН та УПА, пропагував здоровий спосіб життя, займався журналістикою, був вчителем та виховником і просто старшим другом для молоді.
Активним у громадському житті Тарас став ще у 15 років, після 10 класу. Ще школярем у 2002 році Тарас вперше відкрив двері офісу «Молодого Руху» в Народному Домі. Відтоді був активістом рівненського осередку Молодого Руху. Багаторазовий бунчужний таборів під Берестечком, акцій проти московської церкви та вшанування пам’яті героїв національно-визвольного руху України. З 2005 – член Молодіжного Націоналістичного Конгресу, голова Рівненської обласної організації та член Центрального проводу організації.
Тарас організатор мандрівок та декомунізаційних заходів. Організатор громадсько-політичних та патріотичних акцій, таборів, вишколів. В 2008-2014 роках – активіст організації АкМ (“Активна молодь”), організатор акції солідарності з сумськими політв’язнями режиму Януковича, смолоскипних ходів на честь героїв України, гри “Криївка”.
Долучився до Пласту в студентські часи, в 2005 році – до станиці Острог. З 2012 року – в станиці Рівне, був референтом УСП, УПЮ, комунікації та ЗМІ, заступником голови СПС, членом та головою СПР. Виховник гуртків “Чорні ступні” та “Вовки”, зв’язкий 33 куреня імені Уласа Самчука. Організатор акцій “FreeRiff” та “FreeKuzmenko”, патріотичних заходів, координатор Рівненщини на Марші захисників України 24 серпня в Києві. Голова Рівненського відділення Спілки ветеранів війни з Росією, заступник голови Координаційної ради з питань ветеранів Рівненщини.
Працював політтехнологом, вчителем історії в Підліснівській школі на Сумщині, журналістом часопису “Волинь”. Працював керівником гуртків, культорганізатором. З 2019 – головний редактор інформаційного агентства “Рівненська Горинь” (www.horyn.info)
29 вересня 2023 року заручився із київською пластункою Тетяною Лущенко із куреня «Ті, що греблі рвуть».
Учасник Помаранчевої революції, Революції Гідності (14 та 15 сотні самооборони). Учасник російсько-української війни. З 2015 – доброволець батальйону “Гарпун”, після розпуску служив у полку “Миротворець”. 2016-19 – служив у 130 окремому розвідувальному батальйоні. 2020-21 – розвідник-кулеметник 14 бригади імені князя Романа Великого. З 24 лютого 2022 року – мінометник 130 ОРБ. Згодом боєць 14 полку. Загинув 3 листопада 2023 року біля с. Роботиного на Запоріжжі. Нагороджений посмертно Залізним Пластовим Хрестом та орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
За інформацією видання Горинь.інфо
