Минулого тижня на сцені Рівненського академічного музично-драматичного театру відбулася довгоочікувана прем’єра вистави «Тіні забутих предків» у постановці харківського режисера Ігоря Бориса. Родзинкою вистави стало те, що на сцену, поруч із досвідченими акторами, вийшли і зовсім маленькі зірочки. Наймолодшою серед них є Дарія Ковтонюк, якій у наступний понеділок, 1 квітня, виповниться лише 7 рочків!
Минулого тижня на сцені Рівненського академічного музично-драматичного театру відбулася довгоочікувана прем’єра вистави «Тіні забутих предків» у постановці харківського режисера Ігоря Бориса, над якою колектив театру працював з грудня минулого року. Її присвятили Міжнародному дню театру. А родзинкою постановки стало те, що на сцену, поруч із досвідченими акторами, вийшли і зовсім маленькі зірочки. Наймолодшою серед них є Дарія Ковтонюк, якій у наступний понеділок, 1 квітня, виповниться лише 7 рочків!
На великій театральній сцені Дарія дебютувала, зігравши роль Марічки Гутенюківни у дитинстві. Вона - вихованка Школи моделей «ARTmodels» та просто харизматична дівчинка із багатьма талантами, яка буває і по-дитячому грайливою, і по-дорослому серйозною. Кумедна, весела, грайлива, переповнена енергією і позитивом, Дарія не любить сидіти на місці, а тому завжди перебуває у русі. Сьогодні ж давати перше у своєму житті інтерв’ю вона прийшла зовсім іншою - спокійна, стримана, зосереджена, вдумлива і трішки замріяна… Справжня маленька жінка!
- Даринко, розкажи про себе. Яка ти дівчинка?
- Я – слухняна! (Хитро поглядаючи на маму, посміхається – авт.) Люблю тваринок – котиків і собаченят, а ще – гратися в пісочку зі своїми сестричками Машею та Євою… (Офіціант приносить замовлення Дарії – яблучний сік і тістечко)
- Любиш солодощі? Дівчинка лише киває головою і продовжує свою розповідь…
… я – весела, маю хорошу пам`ять…
Мама Валентина: Дарія народилася під знаком Овна… тому дуже вперта. Та з нею можна домовитися – пообіцяти їй щось або ж пояснити так, щоби вона зрозуміла важливість певної справи саме для неї. Дарія надзвичайно дружелюбна. Вона відвідує 56-ий дитсадочок, там у неї багато друзів…
Дарія: У мене є подружка Яна. Ми з нею не тільки граємося, але і ділимося усім… І я дуже люблю своїх вихователів із нашої п’ятої групи, вони – лагідні, терплячі, мені у всьому допомагають… (Задумалася!) А ще мене хлопчик у садочку покинув… Але такий мені й не треба. Спочатку він одну дівчинку любив, любив, любив і… розлюбив. Потім і мене так само…
Мама Валентина: (Сміється!) Я думала, що питання стосунків нашої дитини з хлопчиками постане значно пізніше, але одного дня Даша прийшла додому і заявила: «Мамо, мене Вадим покинув! Я казала йому, щоби вибачився, бо не прощу, а він відповів, що розлюбив мене…»
Дарія: Але я вже думаю любити іншого… (Тістечко посуває до мами і морщить носика…) У моїй кімнаті нещодавно зробили ремонт! Тепер там двоповерхове ліжечко – для мене і сестрички Маші. Дві шафи для нас і навіть комп’ютерний стіл!
Мама Валентина: Дарія – моя найперша помічниця. Вже може навіть сама приготувати салатик…
Дарія: (Гордо!)… із зеленої цибулі! А сьогодні мама збиралася на зустріч, одягалася, а я була з Машею…
Мама Валентина: Вона дуже любить молодшу сестричку. Навіть просити не треба побути з Машею, Дарія приходить із дитячого садочка – і одразу до неї.
Дарія: (Із захопленням!) У сестрички недавно був День народження, їй виповнилося 7 місяців! Маша завжди регоче, коли чує мій голос. Я тільки беруся за ручку дверей у кімнаті сестрички, а Маша вже сміється. Коли вона плаче, ношу її на ручках, співаю для неї, танцюю перед нею!
- А мама у тебе яка?
Хороша! Лагідна! (Пригортається до мами…)
- Свариться іноді?
Свариться, бо я іноді буваю неслухняна… (Ховає оченята, посміхається…)
- А про тата що скажеш?
Тато в нас дуже сильний! Він заробляє гроші мені на конкурс «Міні-міс Україна», де я скоро буду брати участь! А можна я про дідуся розкажу?
- Звісно…
Дідусь мене завжди захищає, коли мама свариться…
- Розкажи про сцену. Не боїшся виступати?
(Упевнено!) Ні!
Мама Валентина: На сцені вона, як удома! Виступає за будь-яких умов – холод, спека. Завжди відпрацьовує на всі 100%!
Дарія: А татові ж не сподобалося, як я танцювала у Полтаві! (Про конкурс «Різдвяний Янгол-2012»).
Мама Валентина: (Сміється…) Даша знала всі рухи композиції, але не розуміла, де їх застосовувати… Тому це були два різні танці – усіх інших конкурсантів і нашої Дарії!
Дарія: Я дуже люблю читати книжки!
- Ти вмієш читати?
Я зараз читаю казку про Буратіно – по одній сторінці вдень!
- То до школи ти повністю готова – читати і писати вже навчилася?
Я хочу до школи, бо там нас навчать вишивати бісером. У школі я буду вивчати англійську мову… Але я вже знаю букви – a, b, c, d… (продовжує далі за алфавітом)… і деякі слова: cat – це кіт, dog – собака. І навіть вірш англійською мовою можу розказати: «Good morning, good morning, Good morning to you. Good morning, good morning, I’m glad to see you!». А ще в школі буде моя улюблена математика! П’ять додати п’ять буде десять. А чотири відняти два дорівнює два!
- А чотири мінус три?
(Дарія на кілька секунд відходить і повертається з результатом) Один!
- Який вірш ти першим вивчила напам’ять?
Перший був про ведмедика. Але то я з мамою вчила. А перший, який вивчила сама, такий:
Пасочка смачненька, крашанка кругленька,
Свічечка у пасочці, наче фея в казочці.
Великоднє свято – поруч мама й тато!
Лине, мов з небес: «Христос Воскрес!»
Мама Валентина: Так, цей вірш Даша дійсно вивчила сама, до мене прийшла з книжечкою і проханням перевірити…
- Даринко, а який твій улюблений вірш?
«Молитва», бо в ньому я молюся за маму.
- Тобі швидко вдається вивчити поезію напам’ять?
Так, дуже швидко. Вірш для дідуся, який написала мама, я вивчила за один день. (Дарія розправляє плечі й виразно, з потрібною інтонацією та доречними жестами декламує вірш) Дідуся свого вітаю, довгих літ йому бажаю, Не хворіти, не старіти, а внучат своїх глядіти…
Мама Валентина: Наша Даринка має неабиякі театральні здібності. Будь-яку історію не просто гарно перекаже, але й доповнить, домалює, довигадує.
- Даринко, а на кого ти хочеш бути схожою?
На чарівну фею із казки про Попелюшку… Я хочу робити добро, як і вона!
На якусь мить ми з мамою Валентиною притихли, заворожені такою недитячою відповіддю Дарії... Наше мовчання обірвало несподіване питання дівчинки: «Все, мамо, це я вже дала інтерв’ю?» Ми дружно розсміялися. А я відчула неймовірне бажання сказати спасибі цьому маленькому непосидючому Янголу – за добро, енергію, натхнення і позитив! Дякую!
Спілкувалася Олена ГАВРИЛЮК
Фото - Едуарда ХИТРОГО
Візаж - Мар’яни ІГАС
Зачіски - Анни БОЛОНІНОЇ
Стиль - ARTmodels
