Обласна лікарня. Черга. Втомлені люди, які приїхали з усієї області. Хтось намагається розпочати розмову з сусідом, хтось роздратовано дивиться на працівників лікарні, які бігають коридорами і сміються, чи в телефонному режимі обговорюють особисті справи так, що їх чують усі, а хтось, як і я, переглядає старі смс чи листає телефонну книгу. Усі без посмішки - звісно, в черзі до гематолога мало щасливих людей.
Сама лікарня та її організація, крім злості, не викликає нічого. Один кабінет - за направленням, кров здаєш в іншому корпусі, потім ще три години чекаєш результат - і знову у чергу, а лиш тоді вже спілкування з лікарем.
Ось у такій черзі серед роздратованих людей і відбулась ця історія. Старенька бабуся підійшла до моєї сусідки по черзі, привіталася, і прямо питає про її діагноз. Жіночка зніяковіла і зашарілася, усі інші пацієнти затихли. Бабуся ще раз питає:
- У Вас рак крові?
У пацієнтки вмить з’явилися сльози на очах.
- Бабусю, - відповіла пацієнтка, - яка вам різниця, йдіть собі куди йшли.
Старенька минає мене і звертається до ще однієї жінки:
- Ви мене вибачте, може, це не виховано, але який у Вас діагноз?
Люди, що сиділи навпроти, не витримують і починають кричати до бабусі, мовляв, не коректно якось питати у людей про таке, бо у всіх тут «невеселі» діагнози і навіщо дратувати зайвий раз. Здійнявся галас. Пані відійшла і сіла на сусідній лавці.
Люди поперешіптувались і знову замовкли. Через 10 хвилин бабуся знову піднялася і підійшла до першої жінки - до тієї, що заплакала:
- Мій син мав рак крові, довго лікувався, ми всією родиною збирали йому гроші на лікування, і ось повна торба ліків залишилася. А я прийшла до вас, щоб віддати ці таблетки і уколи. Мені грошей не треба, але, можливо, хоч комусь вони допоможуть, бо мого сина вже немає... Тут - багато, тут є все, тут тисяч на п’ять гривнями… - сказала старенька.
І тут я зрозумів, що любов однієї людини до усіх людей вцілому в цю мить перемогла людську злість, злість, яку породжує система, бідність, взаємні образи і проста байдужість один до одного. Любов перемагає завжди!..
Олександр КУРСИК
