Життя так швидко минає, що не встигаєш за усіма подіями. Нещодавно святкували Різдво, так швидко прийшов Великдень, за мить буде літо, відпустка, день народження і знову Різдво…В школі, пам’ятаю, не міг дочекатися, коли закінчиться урок, а тут – вже понеділок і одразу знову понеділок! Час - невблаганний...
Часто святкуючи щось, ми сваримось на людей з фотоапаратами, мовляв, воно тобі треба? «Сядь краще, відпочинь, ще сфотографуємось». Або інша ситуація – йдемо кудись і думаємо, брати фотоапарат чи ні…А потім подумки: «Хтось інший візьме!».
А життя минає... І лише фотографія фіксує мить, лише фотографія запам’ятовує всі деталі, лише фотографія повертає нашу пам’ять в те місце і в ті умови, де вона була зроблена. Лише фотографія спонукає аналізувати, робити висновки, пишатися чи червоніти...
... Ми познайомилися в Луцьку. Це був Всеукраїнський конкурс шкільної преси. Закохалися з першого погляду. Три дні навчання пролетіли - і вже тоді, коли Женя сідала в авто, я попросив її зробити це фото.
Сфотографувалися і забули про нього... Але ми нині маємо таку традицію – щороку 10 травня (адже саме в цей день ми познайомилися) ми їздимо в Луцьк. Є маршрут, де ми ходили тоді, і ми проходимо його знову, згадуємо, сміємося і ніби знову закохуємось…І з кожним роком ця фотографія ставала все цікавішою, адже ми почали звертати увагу на деталі, а коли пройшло десять років з того часу, коли, здавалося б, простий перехожий зробив цю вже історичну світлину, ми вирішили зробити таке ж фото знову.
Вже десять років минуло, а все - як тоді!
.jpg)
А ось і ще один доказ, що фотографуватися потрібно:
Артем Приймак, Назар Сподарик і я. Тут ми - у четвертому класі. І ніби вчора це було. А через 17 років ми сфотографувалися знову.
Все змінилося: якість фото, наш одяг, ремонт у школі… Не змінилось лише наше ставлення один до одного, бо дружба не минає: Назар став хресним батьком нашої донечки, а Артем - справжнім другом.
Коли мені хтось каже: «Не фотографуй мене, я сьогодні погано виглядаю», я все одно фотографую, адже через десять років це фото точно викличе щирі емоції, і всі будуть щасливі, що воно було зроблене!
Друзі, життя таке коротке! Фіксуйте миті, адже наші емоції згодом зможуть побачити і наші нащадки!..
Олександр КУРСИК
