Сашко Невже (справжнє ім’я - Олександр Івашинюта) – відомий в Україні співак, композитор та продюсер. Сьогодні, 7 червня, Сашко Невже святкує свій 49-ий День народження. З нагоди цього свята портал «ЧаРівне.інфо» поспілкувався з популярним музикантом, який поділився з нами своїми музичними досягненнями, сімейними таємницями та життєвими історіями.
Сашко Невже (справжнє ім’я - Олександр Івашинюта) – відомий в Україні співак, композитор та продюсер. Великим вкладом у формування себе як артиста він вважає терпіння та підтримку своєї родини, сім’ї та, зокрема, своєї дружини. Незважаючи на свою популярність, Сашко Невже є дуже простою людиною, яка ніскільки не цурається своєї малої батьківщини – Костопільщини, що в Рівненській області. Нині він активно продюсує молодих виконавців, чиї імена або вже стали відомі широкому загалові, або ж скоро зазвучать гучніше. Зокрема, в числі його колишніх підопічних такі вже відомі на всю Україну співачки, як Тетяна Ширко та Міла Нітич. А у 2001 році Сашко Невже разом із саундпродюсером Сергієм Попиком створив студію звукозапису "Nelly Studio" та "Центр Пісень". У них навіть день народження - один на двох, в один день...
Тож сьогодні, 7 червня, Сашко Невже святкує свій 49-й День народження. Відтак, з нагоди цього свята портал «ЧаРівне.інфо» поспілкувався з популярним музикантом, який поділився з нами своїми музичними досягненнями, сімейними таємницями та життєвими історіями. Розкриваємо вам персону Сашка Невже «від А до Я» - у нашому алфавітному інтерв’ю.
Альбом. Скільки їх у Вас? Який з них вважаєте найкращим? Який дався найважче?
- Я маю три альбоми. Два з них випущено у 2001 році. До першого альбому під назвою "Невже Муся" ввійшли українські народні пісні у обробці. Над ним працювало чотири людини. Це – звукорежисер, поет та продюсер Сергій Попик, аранжувальник Олег Віраг, мама співачки Тетяни Ширко, вокалістка Тамара Ширко і, звісно, я! Другий мій альбом був авторським. Він має назву "Твой Июнь Июль Мой Август". Він - наполовину російськомовний. Цей альбом цікавий тим, що він – перший у мене як композитора. У ньому – мої, можна сказати, перші нотки, які мені нашіптував Бог... А тексти пісень, в основному, належать рівненському поету Кості Жужі, а записав їх Сергій Попик. Ці два альбоми випустились на аудіо-компанії міста Калуша в Івано-Франківській області. Ну а третій мій альбом "Намальовані Сни", що вийшов у 2007 році у Києві, цікавий тим, що така музика ще не зовсім готова для слухача. Ми його трішки замудрували, тобто зробили «модним». Я думаю, його все ж чекає популярність, але поки що не сьогодні. Хоча зараз на сцені я таки виконую деякі пісні з нього. До речі, слова до пісень цього альбому написав Сергій Попик! Крім цього, він дуже добре зведений. На думку багатьох музичних експертів, це – одне з кращих зведень в Україні на сьогоднішній день. Наразі альбоми я не випускаю, тому що все зараз можна знайти в інтернеті, та й, чесно кажучи, не маю часу на це.
Бажання. Які вони у Вас?
- Бажання у мене завжди однакові... Перш за все, хочу, щоб всі у моїй сім’ї та родині були здорові, щоб у нас був мир і спокій і щоб у світі ніколи не було війни.
Вечірки. Ви - «тусовщик» чи більше любите домашню обстановку?
- Я – більше домашній, але на тусовках змушений бути, адже у мене публічна робота. Зазвичай, беру участь у музичних вечірках, де обмінююся досвідом, ділюся новинками своєї роботи та просто обговорюємо музику та пісні.
Гардероб. Хто вам його підбирає?
- Усе, що пов’язано із гардеробом, мені підказує дружина Тетяна. Та буває, що обираю собі одяг і сам... Я люблю одягатись у те, в чому мені зручно та що мені пасує, хоча, можливо, мій стиль і не відповідає моєму віку. Та я так почуваюся комфортно.
Дитинство. Розкажіть про нього. Які спогади у Вас залишилися з дитячих років?
- Моє дитинство проходило в селі Малій Любаші, що на Костопільщині, - я там народився. А згадувати з дитячих років таки є що! Наприклад, у три роки мені батько вперше купив гармошку, і я її з рук не випускав. Також пам’ятаю усю домашню роботу: як корови пас, дрова рубав, сіно косив, займався городом. А ще любив займатись спортом та музикою. В принципі, моє дитинство було не легким. Яскравим спогадом є, коли я перший раз сів на мотоцикл, а ноги не доставали до землі, але я поїхав. Їхав, доки не заїхав у пісок і там не справився з керуванням, сильно упав тоді і обпік ноги об вихлопні труби.
Ентузіазм. Ви дуже багато працюєте, творите. Де Ви черпаєте свій безкінечний ентузіазм?
- Ентузіазм у мене був, є і буде. Більше того, це - мій стиль життя. А моєю постійною музою є моя кохана дружина Тетяна.
Європа. Вас не кликали перебратися у Європу і працювати там? Ви б хотіли цього? Адже там і умови для музикантів, і гонорари кращі.
- Я часто буваю у Європі на гастролях, здебільшого - у Польщі. Та навіть тоді, коли я перебуваю там, то все одно душою і думками я - в Україні на рідній Рівненщині. Колись, до речі, нашій студії пропонували переїхати до Норвегії на хороших умовах контракту, але ми не погодились. Адже в Україні дуже багато талантів і роботи у нас і тут вистачає. Вже зовсім скоро усі мешканці Рівненщини побачать наш новий проект - гурт "Доярочки". Він має на меті протистояти багатьом проектам, які нині активно транслюють мало не щодня на всіх телеканалах зранку до ночі і які популяризують не хорошу пісню, а хороше жіноче нижнє вбрання! Але про деталі розповім пізніше.
Жінки. Яке місце вони відіграють у Вашому житті? Їх у Вашому оточенні багато? Прихильниці не переслідують?
- Так, я справді маю багато шанувальниць як на концертах, так і в інтернеті. Я із задоволенням із ними фотографуюсь, приймаю від них квіти, дякую за їхню любов до моєї творчості, до моїх пісень тощо. І я надалі радуватиму їх своїм щирим поглядом і своєю піснею!
Зірковість. Вона Вам притаманна? До Вас отак от просто на вулиці можна підійти сфотографуватися, взяти автограф, поспілкуватися чи Ви такого не любите?
- Ні, я зовсім не «зірковий» і ніколи таким не був. Як я вже казав, я залюбки фотографуюся зі своїми прихильниками, даю їм автографи, спілкуюся з ними охоче, адже це – плата мені за мою творчість, тому такі ситуації мені приємні. Більше того, я із задоволенням відписую всіх своїм фанатам у соцмережах. Я - дуже проста людина і такою хворобою, як зірковість, не хворію. Чесно кажучи, я зовсім не вважаю себе зіркою. Я спокійно можу їздити у громадському транспорті. І навіть коли мене там впізнають, я ніколи не цураюсь цього, а залюбки підтримую розмову. І ще я – скромний.
Ідеї. Де ви берете ідеї для Ваших пісень? Як вони, зазвичай, народжуються?
- Я – композитор, творча особистість, тому іноді пісню можу написати за три хвилини, а іноді - за пару годин. Це залежить від настрою і натхнення. Але вважаю, що на все - воля Господня! Він керує нами і тільки він знає, що і де може бути з нами в цю мить!
Їжа. Ви – гурман? Якій їжі надаєте перевагу? Готуєте самі?
- Так, я люблю смачно поїсти. Люблю щавлевий борщ, який готує дружина, шашлики, плов, чахохбілі, смажену картоплю, пельмені, різноманітні салати з овочів, які ростуть тут, на Рівненщині. Я часто готую сам - люблю це діло. Професійно готую шашлики, плов та чахохбілі.
Ймовірності. Ви вірите у них?
- Ймовірності? Ні, я не вірю в це. Як я уже казав, я вірю у те, що все на цьому світі написано Богом!
Критика. Як Ви до неї ставитеся? Реагуєте, коли Вас критикують, чи навпаки не звертаєте на це увагу?
- До критики я ставлюсь позитивно. Коли мене критикують, я завжди уважно вислухаю це. Якщо це справді конструктивна критика, то я це врахую, а якщо я вважатиму цю думку неправильною, то я намагатимусь її переконати. Хоча тут все залежить також і від характера співрозмовника. Зазвичай, внутрішнє відчуття мені підказує, як правильно вчинити. Найбільшими та найсправедливішими моїми критиками є дружина, колега по студії Сергій Попик, батько та сестри. Я, безумовно, завжди враховую їхню думку!
Література. Ви любите читати? Якій літературі надаєте перевагу? Ваші улюблені письменник і книга?
- Я люблю читати, але, на жаль, зараз мені на це не вистачає часу. Я багато читав, коли служив у армії. Люблю книги Олександра Дюма. Мабуть, люблю його ще й за те, що його звуть так, як і мене (сміється – авт.). Моя улюблена книжка – «Граф Монте-Крісто» Олександра Дюма.
Міста. Яке Ваше улюблене місто і чому?
- Моїм улюбленим містом є те, де я зараз мешкаю, - Костопіль. Я його люблю душею, навіть з його поганими дорогами (сміється – авт.). Насправді не вдорогах справа, а в людях. Люди тут добрі! Тому я не хочу нікуди переїжджати. І всі пісні, які були написані мною, були написані саме в місті Костополі!
Невдачі. Як їх переживаєте? Що було Вашою найбільшою невдачею у житті?
- Я дуже хвилювався на конкурсі «Нова Хвиля» у місті Юрмалі, де наша Тетяна Ширко зайняла друге місце. Це вважаю і однією з невдач, адже тоді всі знали, що вона була там найкращою і заслуговувала перемоги. Звісно, тоді мені було прикро, що так сталось. Але пізніше я зрозумів, що друге місце – краще, ніж перше, адже залишає більше інтриги для виконавця. Я думаю, в той момент усі рівняни були в такому ж стані, як і я, коли дивились прямий ефір! Крупних невдач у своєму житті я не пам’ятаю. Все відбувалось якось потихеньку, впевнено і з Божою ласкою! Можу сказати, що я - щасливий!
Оптимізм. Ви – оптиміст, песиміст чи реаліст? Як боретеся з негативом та поганими емоціями?
- Я по життю – оптиміст, але завжди реально дивлюсь на речі. А борюсь з негативом у дуже специфічний спосіб - я сідаю у студії і пишу сумну пісню! У такі моменти це у мене дуже швидко виходить.
Політика. Як Ви до неї ставитеся? Ви – депутат обласної ради. Чому Ви подалися у політику?
- В політиці я поки новачок. Подався у депутати я для того, аби мати змогу допомагати простому люду. Я сподівався, що так буде, але... не все так, як би цього хотілося. Хоча, те, що в моїх силах, я все роблю. Коли деякі справи вдаються, дуже радію від того. Адже коли зробиш добро людям, то душа летить, мов на крилах. Якщо я хоча б комусь зумів допомогти – тоді мій крок у політику був недаремним.
Родина. Як ви відзначаєте всілякі свята? Які традиції святкування має Ваша родина?
- Великі релігійні і сімейні свята ми святкуємо вдома. Люблю, коли до нас додому приходять гості. Крім цього, намагаюся на свята відвідувати мого батька в селі. Також зустрічаємося і з кумами. Люблю святкувати усією сім’єю!
Соцмережі. Ви є дуже активним користувачем соцмереж. Скільки часу щодня Ви витрачаєте на них?
- Так, я - активний користувач соцмереж. Я сплю мало - лягаю близько першої ночі, а у шостій ранку прокидаюся. В средньому у соцмережах я проводжу щодня по дві години. Хоча це залежить від мого гастрольного графіку і від роботи в студії. Проте 17 годин на добу мені вистачає, аби все встигнути - такий темп мого сьогоднішнього життя.
Транспорт. Якому транспорту Ви надаєте перевагу? Чи користуєтеся громадським чи лише власним авто? Водите авто самостійно чи маєте водія?
- Зазвичай, я користуюсь своїм автомобілем. Маю «Тойоту мінівен» - дуже зручне авто для пересування, гастрольної роботи та поїздки на відпочинок! Також, як я вже казав, я не нехтую і громадським транспортом. А водія беру лише тоді, коли доводиться далеко їхати.
Усамітнення. Ви любите більше бути у гучній компанія чи усамітненим від усіх?
- Писати пісні більше люблю на самоті. А ось в компанії перебувати люблю з сім’єю і тоді, коли я не стомлений.
Фобії. Чи є вони у Вас? Чого Ви найбільше боїтеся у житті?
- Найбільше в житті, чого я боюся, - це втратити своїх близьких!
Хобі. Ви – творча людина. Ваша робота – це і хобі, і професія. А які ще хобі Ви маєте, окрім музики?
- Я люблю збирати гриби, ловити рибу, грати в настольний теніс. Також люблю попаритись у бані.
Цитата. Вас часто цитують? А Ви когось? Яка Ваша улюблена цитата?
- Є одна цитата. Колись я після війська працював на будівництві бетонувальником 2-го розряду. Я любив жартувати. Ми з колегами клали кладку, тобто мурували стіни в будинку. Стоїть вся бригада - вісім чоловік -мурує, і тут я до одного хлопця кажу: "Ти чого нерви тріпаєш?". Всі хлопці розвертаються і слухають, що це я таке кажу. А я далі продовжую: "Не хочеш працювати - переодягайся і йди додому!". Той дивиться на мене і не може зрозуміти, чому це я з ним так. А я знову кажу: "Не хочеш працювати - переодягайся і йди додому!". Проходить 5 хвилин, всі на мене дивляться, а потім вся бригада залилася сміхом! Ми 10 хвилин сміялися! І після того у нас пішов такий жарт по всій будівельній компанії: "Не хочеш працювати - переодягайся, не тріпай нерви, іди додому!". Цю фразу почали говорити всі. Цей жарт і досі зі мною, але зараз ми її використовуємо для артистів, які приїжджають до нас на студію. Я кажу: "Не хочеш співати? Не вмієш? Ось там стоїть твоє авто. Їдь додому, не тріпай нерви!". Правда, мені доводиться розказувати, звідки пішла ця фраза. Всі, хто у нас записуються на студії, так само цитують цей жарт. Тепер, коли вони приїжджають, одразу кажуть: "Я приїхав (приїхала) тріпати нерви". І у нас іде легкий запис.
Час. Чи Вам завжди на все задумане вистачає часу? Чи буває, що Вам його бракує?
- Часу завжди вистачає, коли спиш 5 чи 6 годин. Я - трудоголік, тому завжди намагаюся усе встигнути зробити, тому через це інколи доводиться жертвувати сном.
Шанс. Чи випадали Вам у житті унікальні шанси? Які з них Ви використали, а які – ні? Можливо, є й такі, про які Ви шкодуєте?
- Шансів у моєму житті було багато, як у музиці, так і в спорті. І я про жоден з них не шкодую. Колись мені випав шанс одружитись у 17 років. Сьогодні у мене хороша сім’я, я вже живу з дружиною разом 31 рік, маю сина і доньку, маю двох онуків, яких я дуже люблю.
Щастя. Чи вважаєте Ви себе абсолютно щасливою людиною?
- Так, я вважаю себе надзвичайно щасливим! Я маю чудову родину, прекрасних друзів та хороших колег. Я дуже люблю всю свою родину! Моя сім’я – це моє найбільше щастя.
Юрмала. Ви були у Юрмалі разом з Тетяною Ширко, кола вона брала участь у конкурсі «Нова хвиля». Поділіться своїми враженнями від подорожі.
- Юрмала - це для мене з Сергієм Попиком були перші досягнення. Так би мовити, наш перший звіт за десятирічну працю. Вважаю, що цей екзамен ми здали на «відмінно». Попереду – нові звершення і немалі вершини, які треба долати. Та думаю, ми впораємось! А Таня Ширко – то наша гордість!
Якість. Що у Вашому розумінні означає «якісна музика»?
- Поняття якісної музики у мене має чіткі визначення. По-перше, музичний твір (пісня) повинна жити мінімум сто років. На жаль, більшість нинішніх пісень намагаються йти в ногу з модою, а це, на мою думку, є помилкою. Адже мода змінюється швидко, майже щодня, і за нею не вженешся. На жаль, і у нас є пісні, які написані під моду. Але здебільшого таким є побажання артиста, для якого ми пишемо. У такому випадку вважаю, що не варто щось доводити. Загалом, у нас є багато хороших пісень, у яких буде успішна доля.
Спілкувалася Марина НАЗАРЧУК
Фото - з особистого архіву Сашка Невже
