Десята річниця Революції Гідності: спогади рівнян

Сьогодні, 21 листопада, в Україні відзначають День Гідності і Свободи.

Відзначення пам'ятної дати пов'язане з початком Революції Гідності у 2013 році.

Ось, що про Революцію згадує рівненський журналіст Олексій Кривошеєв:

"Сьогодні всі пишуть про революцію Гідності. То напишу і я, те - що лишилось за кадром. Сцену рівненського майдану дав власник Видавничого дому «ОГО» Віктор Данилов, на моє прохання. Привезли сцену на майдан Незалежності бусом, який дав Андрій Біланчук. Збирали, а після революції розбирали, сцену ми з одним й тими ж людьми: Зурабом Кантарією, Святославом Клічуком, Віталієм Примаком і здається Андрієм Логащуком. Прапори України і ЄС, які всю революцію про висіли на сцені досі у мене, на пам?ять.Зараз вже все стало якимось далеким, пафосним і майже не реальним. Але насправді все було… Колись, хтось з учасників, які жили в цій революції і цією революцією, розкажуть як все було насправді".

Журналістка Світлана Сирота поділилася спогадами річної давності:

Події, що відбувалися усі 9 років потому, давно знівелювали будь-яку вагомість чи помітність цієї історії. Але у ній є живі люди. Не всі живі вже на сьогодні, але живі і справжні - тоді. І мені хочеться залишити цю згадку про них, бо тоді ми були пліч-о-пліч, попри свою різність. Бо тоді ми знали ЗА ЩО СТОЯВ МАЙДАН. І ось у Рівному, доки серйозні дядьки у піджаках за зачиненими дверима на Просвіти, 1 продовжували вирішувати серйозні справи, невеличкий громадський актив міста взяв на себе клопіт і відповідальність за декілька важливих на той час пунктів. Ці люди: Славік Клічук, Міша Кириллов, Сергій Штурхецький, Зураб Кантарія, Андрій Токарський, Андрій Логащук, Віталік Примак, Льоша Хахльов, Таня Стельмах, Юля Герасимюк, Саша Мельничук, Сашко Музичко, я і ще декілька людей, котрі були дотичними періодично до різних процесів, але це - кістяк, так би мовити.

Нардепка ВРУ Соломія Бобровська, подаємо уривок з її посту:

«Ні кроку назад, як і 10 років тому, коли зібрались «на чай» і під листопадовий холод з моросінням дощу почали в?язати один одному стрічки ЄС. Бо з росіянами жити ніхто з нас дико не хотів. Бо ніхто не хотів жити в неволі. Бо цього нам не дозволяє наша Гідність. Я не могла і на крапельку уявити, що за 1,5 місяці будуть перші загиблі, а російсько-українська війна, про яку стільки читала в книжках, увійде в моє життя і життя країни та триватиме вже от 10 рік…Ми відроджуємось як нація, крізь шалений біль і втрати і, на жаль, іншого виходу в нас утвердитись як держава немає...".

Рівненське представництво Громадянської мережі "ОПОРА":

Фото покійного рівненського журналіста Олександра Мельничука

"Діти, які народилися у цей день, ходять до четвертого класу і з підручників дізнаються що ж діялося у країні десятиліття тому. Для нас - це не лише частина тисячолітньої історії нації, це частинка історії нашого життя, це наша пам'ять, наш біль і одночасно наша гордість за те, що спільними зусиллями ми розбудили країну до нового життя. Нам нелегко як народу зараз, але якщо подумати: "А коли нам було легко?". Та ми подолаємо ворога і переможемо, бо ми на своїй землі, за яку гинуть найкращі, боряться найсильніші і працюють для неї невтомні. Тільки маємо бути разом. Маємо пам'ятати. Маємо наближати Перемогу. Маємо розповідати молодому поколінню, яке зараз читає із підручників про Революцію Гідності та Героїв Небесної Сотні, про ті буремні дні із запахом шин і гулом Майдану, але з вірою у кращі часи - і вони обов'язково настануть".

Рівненська журналістка Анастасія Боднарська додала фото з часів Революції Гідності і написала: