У Рівному презентували "Силу людей". Це така нова політична (але поки що не-партійна, з їх слів, сила, об’єднання молодих людей). Мене там не було...
У Рівному презентували "Силу людей". Це така нова політична (але поки що не-партійна, з їх слів, сила, об’єднання молодих людей). Мене там не було...
Мене там не було -тобто зайшов на хвилинку по справам (у місті не так вже й багато безкоштовних туалетів) - і перед початком дійства вийшов. Деякі присутні запитували – чому ідеш? Я шось невпевнено відповідав, бо дати розлогу відповідь тоді не уявлялося можливим. Але тепер, коли є час...
У мене з цього приводу кілька рефлексій. Перша - заздрість. Біла, добра, хороша заздрість. Зібрали чудову аудиторію, багато талановитої молоді. Очі горять - шось хочеться робити – я таких людей востаннє бачив у 2007-ому, але й то був відблиск 2004-го…
І від того рефлексія друга -обережність. Технологічно все якось. Чистенько. Молоді, але професійні спікери, відтестовані на фокус-групах слогани і правильні слова, зал з кандьором, відповідна ділова обстановка….Я теоретично знаю, що так воно в Європі і відбувається, але у нас в Україні я таке зустрічав в офісах фірм, які продають чудодійні порошки або видають безпроцентні позики пенсіонерам на 40 років… Так, я присікуюся і не через «американізми» в плейсменті зустрічі, а через певний страх того, що люди,які спраглі почути відповіді, вкотре почують набір правильних, але незначимих фраз. І від того девальвуватимуться ті поняття, які почергово висвітлювалися на екрані. І люди розчаруються, і вдруге, коли дійсно буде потреба – не прийдуть…
До речі, третя рефлексія - люди. Я розумію, шо інших людей у нас, зокрема, в Рівному і в Україні загалом – нема. Тому треба шось ліпити із тих, шо є. Але, не в образу абсолютно переважаючій більшості там присутніх, я і серед місцевих і серед не- побачив кілька знакових постатей, котрі, мов злий талісман, переслідують будь які хороші починання – від оптимістичного початку до саркастичного фіналу. Зрозуміло, можливо у цих людей робота така – відвідувати заходи і звіти писати, але ж не пройде і кількох місяців, як вони опиняться на чолі…
Ви вже вибачайте мене, бурчуна такого…Тут здвиг,парад ідей і фестиваль емоцій, будуємо нову країну, а він із своїми рефлексіями…Але маю певний досвід політичного життя (в українській політиці, до речі рік за три рахується)… І я би хотів цього разу – помилитися. Дуже хотів би.
Може, навіть так і буде. Я помиляюся. Бо ситуація надто швидкоплинна, щоб її можна було всебічно і об’єктивно сприймати. І тоді,чи мене знову покличуть у «Силу людей», чи я попрошусь, чи зустрінемося наякійсь Ельбі як союзники…Але рефлексії…кляті рефлексії…
Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ
