Чому на Новий рік прийнято наряджати ялинку?

Сьогодні без ялинки навряд чи можна уявити собі святкування головного зимового свята. Але чому ж ми вбираємо саме ялинку, а не якесь інше дерево, і як з`явився цей звичай? ЧаРівне.інфо знає відповідь.

Всім нам подобається красива і казкова традиція наряджати на новорічні свята ялинку. Сьогодні без неї навряд чи можна уявити собі святкування головного зимового свята.  Але чому ж ми вбираємо саме ялинку, а не якесь інше дерево, і як з`явився цей звичай? ЧаРівне.інфо знає. 

Цей міжнародний звичай має дуже багату історію. Згідно з однією стародавньою легендою, ялинка стала символом Різдва за бажанням небесних сил. Коли у Віфлеємі народився Спаситель, під спів ангелів на нічному небі, як відомо, запалилася нова яскрава зірка. До немовля поспішали усі ті, хто бажав подарувати йому свою щиру радість і принести якийсь дарунок: і люди, і тварини, і навіть рослини з деревами. Останні ж дарували немовляті свої пахощі, квіти, плоди і листя.

На радісну подію поспішала з далекої півночі і Ялинка. Вона прийшла остання і не могла наважитись зайти всередину. Всі здивовано запитали її, чому вона не заходить. Ялинка відповіла, що їй дуже хочеться увійти, але їй нічого подарувати Божому Дитяті, а ще вона боїться злякати Його і вколоти своїми голками. Тоді рослини поділилися з Ялиною своїми дарами, і на її гілках стали красуватися червоні яблука, горіхи, яскраві квіти і зелені листочки. Ялинка дуже зраділа, подякувала всім і тихо підійшла до Ісуса. Немовля посміхнулося, побачивши красиву, різнокольорову і добру Ялинку. Саме тоді над її верхівкою ще яскравіше засяяла Вифлеємська зірка.

За іншими переказами, Ялинку не хотіли впускати до Немовляти горді Маслина і Пальма, насміхаючись над її колючими голками і липкою смолою. Скромна Ялинка не стала заперечувати і сумно роздумувала про свою недостойність зайти. Але Ангел, який чув розмову дерев, зглянувся над Ялинкою і вирішив прикрасити її гілки небесними зірками. Ялинка чудово засяяла вогниками і зайшла в печеру до немовляти. У цей момент Ісусик прокинувся, посміхнувся і протягнув до неї свої ручки. Ялинка зраділа, але не загордилася, і за скромність Ангел винагородив її за доброту, зробивши відтоді головним деревом світлого свята Різдва.

Є ще одна легенда. У давні часи люди обожнювали природу і вірили в існування духів, що живуть, переважно, в лісах на хвойних деревах. Вважалося, що саме надприродні лісові істоти викликають люті морози, насилають хуртовини і заплутують мисливців, а особливо сміливо духи поводять себе довгими грудневими ночами. І тому, щоб уберегти себе і своє майно від витівок лісових істот, люди намагалися всіляко задобрити їх: прикрашали ялинки різними плодами і частуваннями, виголошували спеціальні замовляння і здійснювали таємничі обряди. До того ж, вічнозелена ялинка спрадавна символізувала саме життя.

Європейці ж переконані, що популяризував звичай наряджати ялинку глава німецької Реформації Мартін Лютер. Одного разу, напередодні Різдва морозної зоряної ночі він повертався додому через ліс і, вирішивши зробити родині сюрприз, приніс в дім ялинку. Її прикрасили свічками і бантиками. Після цього багато людей почали брати з нього приклад, почавши також наряджати хвойні красуні напередодні Різдва.

Читайте також: ЧАС ПЕРЕДНОВОРІЧНИХ ПРИГОТУВАНЬ, АБО КОЛИ НАРЯДЖАТИ ЯЛИНКУ?

Перше ж письмове свідчення про прикрашені ялинки датоване 1605 роком, і воно звучить так: «У Страсбурзі на Різдво приносять в будинки ялинові дерева, і на ці дерева кладуть троянди, зроблені з кольорового паперу, яблука, вафлі, золоту фольгу, цукор та інші речі.» .

На початку XIX ст. цей красивий німецький звичай став поширюватися на території Північної Європи. А ось в Англії, Франції та США повсюдно ставити і прикрашати різдвяні ялинки стали лише в середині XIX ст.

В цей же час ялинка стала різдвяним деревом і в Росії. Щоравда, указ Петра I напередодні 1700 р., який переніс святкування Нового року на 1 січня, теж свідчив: «На великих вулицях, біля визначних будинків, перед воротами поставити прикраси з дерев і гілок соснових і можжевелевих.» Але про ялинку як новорічну прикрасу будинку ще не йшлося. Німці, які жили в Росії, дотримувалися своїх звичаїв, проте росіяни не поспішали їх переймати.

Є згадка в літературі про те, що перша різдвяна ялинка в Росії була встановлена Миколою I в кінці 1830-х років. У той час російська знать захоплювалася німецькою літературою і західними манерами. Посприяли поширенню традиції петербурзькі кондитери швейцарського походження, які пропонували до свята готові вбрані деревця і солодощі з ялинковою символікою. І до кінця 1840-х років ялинка вже стала звичним атрибутом різдвяного свята. Дерева прикрашали виробами з кольорового паперу, фруктами, цукерками і мішурою.

До речі, про новорічну мішуру теж існує переказ. Дуже давно жила одна добра жінка, у якої було багато дітей, вони були дуже бідні, і їй доводилося дуже багато працювати. Увечері перед Різдвом жінка прикрасила ялинку, але прикрас у неї було зовсім мало. Вночі на гілки ялинки приповзли павуки і сплели павутину. Побачивши це, і пошкодувавши бідну матір, Ісус Христос благословив дерево, і павутина перетворилася на сріблясту мішуру.

В кінці 20-х років XX сторіччя ялинка в Росії була заборонена разом зі святкуванням Різдва і навіть Нового року. Проте вже в 1936 році головний атрибут новорічно-різдвяних свят – ялинка - повернувся і зустрічає з нами Новий рік щороку.