Так-так,сама звичайна-звичайнісінька,з а винятком одного - у нас найкращий тато. І не сперечаються, бо я це точно знаю!!!Нашому татові зараз 2 роки і 4 місяці, бо "татом" він став 15 травня 2017 року. Ці шість годин здалися б мені вічністю,якби не його підтримка (ну, яка вагітна жінка у пологовому залі могла б співати пісні і водити хороводи з крапельницею,якби поряд не було б того,хто на це надихав?))...Саме він першим побачив нашу донечку (хоча я ДУЖЕ НАПОЛЕГЛИВО просила його стояти біля моєї голови) і він мене заспокоював коли я плакала і сміялась одночасно...
А потім був "стандартний набір": коліки,нежиті,зуби,безсонні ночі...І завжди він був поряд. Я навіть трішки реагувала,тому що якимось секретним способом доня з ним засинала набагато швидше і спокійніше...Ну і звичайно перше слово було "тата"...А з часом,поряд з іншими словами, донечка вивчила і такі слова як "велика вкусняха","подарунок","атака цьомчиків" і "атака щекотунчиків"- всі ці слова асоціюються у нашій родині ,в першу чергу з татом)))...А ще коли я питаю Боженки чому її тато найкращий,то вона відповідає:"Бо він вміє все"))...
І це не просто слова-зробити власний дитячий майданчик, створити маскарадний костюм чи зловити велику рибу - нашому тату все під силу...І хоча позаду багато гарних і хороших моментів,я впевнена,що попереду їх буде набагато-набагато більше..
P.S.І я обіцяю,що ми нарешті сходимо з тобою по гриби і з'їздимо на рибалку).