Погарячкувала, мабуть, я з гучними заявами про свою принципову непричетність до політичних партій і політики в цілому. Не можна мати одночасно загострене почуття справедливості і притуплену політичну активність. Часом таки кортить організувати якусь опозиційну партейку і поламати трохи списа об чиюсь голову, бо несила бути простим спостерігачем. А що, “Юрченко прийде — порядок наведе” - цілком непоганий слоган, я думаю...
Коротше, занесло мене в лікарню, інфекційну по причині грибного сезону. Якось не пішли вони мені. Слава Богу, жива лишилась та здорова. Але я вас просто заклинаю — сто разів подумайте, перш ніж купувати гриби на базарі, якщо є хоч найменший сумнів. Вони можуть бути хто зна де збирані: на узбіччі доріг, на полігонах, в радіаційній зоні, рости поруч з неїстивними грибами і як губка всотати в себе усю непотріб. І при цьому - виглядати ідеально. Фатально не щастить мені цього року з грибами.
А от жінка поруч в палаті поласувала копченою рибкою з гастроному. Кілька хвилин задоволення і 10 днів вирваних з життя. Отруїтись можна чим завгодно. Лікарі швидкої розказували мені, що дуже поширеною причиною є щедро кроплена хімією картопля. Колорадськи жуки від неї просто відскакують. Страшно уявити що буде, якщо такою картопелькою поласує дитина.
Думаю, достатньо я вас полякала. Ви вже, мабуть думаєте — до чого тут політика і картопля. А от до чого. ЖАХЛИВІШЕ ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ РІВНЕНСЬКОЇ ЦМЛ я не бачила. І при тому що я — українська жінка, а не принцесса на горошині, багато чого бачила і, в принципі, можу витримати.
Але в аварійному будинку, з дірками в стінах, відсутністю гарячої води ( ії порадили “спускати” - я спускала півгодини — ефект наближений до нуля), зруйнованим бачком у туалеті, який без кінця тік, пофарбовними за царя Гороха синіми стінами, стелею, з якої сипалась штукатурка, і залізними, як у тюрмі, тарілками, я витримала недовго.
Одразу після крапельниці, від якої мені полегшало (щиро дякую персоналу), я сказала: "Або відпустите, або я просто вистрибну з вікна і втечу". Бо — ТАК НЕ МАЄ БУТИ! 21 століття на дворі. А це інфекційне відділення, де в туалеті здорову людину знудить не те що... Просто знущання на беззахисними людьми. Якщо ви думаєте що я перебільшую — перегляньте фотографії. Це вам засторога сюди не потрапляти.
Унітаз-довгожитель що тільки не бачив на своєму довгому життєвому шляху
Через дірку в стіні зручно перемовлятись з пацієнтами інших палат
Я б на законодавчому рівні заборонила показ серіалу "Інтерни" з причини повної невідповідності з реальною дійсністю. А то передивиться якась бабулька солодких історій про доктора Бикова, потрапить потім у нашу лікарню і буде в бабульки естетичний шок. Воно вам треба?
Гірші, мабуть, тільки вбиральні міського парку.
А от, для прикладу, туалети державних установ — вбиральня в Господарському суді, жіноча кімната в облдержадміністрації та санвузол в районній прокуратурі ( та що перекрила мешканцям буд. Гарна 8 коротший шлях до помешкання. Нічого, “більше ходитимуть — здоровіші будуть” - мабуть з цих міркувань) .
Вбиральня Районної прокуратури. Чистенько, охайненько. Зелений колір новеньких кахлів вибраний невипадково. Заспокоює.
Велична будівля Господарського суду теж має закуточок, де нужденні справляють нужду. Цілком пристойно.
Щоправда туалетний папір відсутній. Чи не після оприлюднення в фейсбуці фото авторства Вікторії Мамотюк цієї кабінки де замість звичайного паперу гербовий? Кількість дезинфікуючих засобів і надпис наштовхують на версії...
"З усього видно, що зад витирають там гербом..." - підписла Вікторія Мамотюк фото у ФБ
Ні, розумію, дуржава в нас бідна, але чому — туалет для слуг народу кращий ніж для самого народу? Вам не здається це дивним, а, народ?
А це чепурна жіноча вбиральня на 4 поверсі Рівненської облдержадміністрації. Жодних претензій. Гламурне люстерко, рідке мило і сушка - що ще треба для стимулу плідної роботи держслужбовця.
А це улюблене місце відпочинку - наш парк. Навпроти - такий же ряд "кабінок" без дверей. Або терпіть до дому або...
.jpg)
На рахунок політики, я, звісно, пожартувала, хто не зрозумів. Мої політичні конкуренти можуть спати спокійно. Але одна моя знайома журналістка дала мені мудру пораду ніколи не виймати з сумки фотоапарат і диктофон. Навіть коли тебе нудить — чи то від грибів чи то від несправедливості. Хто зна як, коли і для чого вони знадобляться. Бо кожен має боротись як може. Я так і зроблю. Тож — до наступних блогів.
Поки я писала блог і різними шляхами через охоронців пробивалась ( ви б знали як це іноді важко, від кого вони так охороняються??? ) в різні державні установи, стали відомі результати моїх аналізів. Гриби тут ні до чого. Чим “москалі отруїли Оксанку” ( за версією жартуна Журавля) залишилось невідомим...
І ще - будьте здорові. Бо хворіти в нашій державі може собі дозволити тільки дуже здорова і не бідна людина.
Оксана ЮРЧЕНКО
фото автора та інформаційно-аналітичного порталу 4vlada.com
