День Незалежності України – державне та всезагальне народне свято. Так думають більшість із нас. Втім, насправді загальна картина виглядає дещо інакше: не всі жителі Рівного вважають цей день історичним та значимим.
День Незалежності України – державне та всезагальне народне свято. Так думають більшість із нас. Втім, насправді загальна картина виглядає дещо інакше: не всі вважають цей день історичним та значимим для нашого народу.
Чому, деякі рівняни не вшановують 24 серпня, дізнавався портал «ЧаРівне.info».
прес-секретар 13-го армійського корпусу Віктор Шубец
- Для мене 24 серпня є справжнім святом, тому що я військовослужбовець Збройних Сил України. В свій час присягнув на вірність українському народу. І хто як не військовослужбовці повинні бути прикладом патріотизму, тому ми завжди пишаємося цим святом. В цей день ми одягаємо парадний одяг, показуємо військову виправку. Цим самим демонструємо, що ми готові до виконання свого обов’язку.
директор культурно-археологічного центру "Пересопниця" Микола Федоришин
- Я сам із Пересопниці, тому День Незалежності відзначатиму там. Завтрашнє свято – найвеличніший день в Україні, освячений та окроплений ріками крові. До цієї події наш народ пройшов довгий шлях, тому в цей день ми мусимо забути всі негаразди та згадати про національну символіку – гімн та прапор.
начальник відділу у справах сім’ї та молоді Рівненського міськвиконкому Зубова Марія
- Взагалі 24 серпня – це в багатьох нюансах для мене свято. В декількох моїх хороших знайомих завтра день народження. Але в першу чергу - це День Незалежності. І у це поняття я вношу не тільки вседержавне значення, а й незалежність кожної молодої людини, і в тому числі всіх громадян України. Так що, для мене День Незалежності викликає асоціацію великої держави. Я патріот своєї країни, хоча і маю російське прізвище та польське коріння.
Всеволод, 22 роки
- 24 серпня відбулось підписання Акту проголошення незалежності України. День Незалежності – національне свято, крім того для всіх це вихідний день. Святкувати буду обов’язково, бо в мене нещодавно ще й народилась дочка. Мабуть, буду святкувати вдома, тому вишиванка – недоцільна.
журналіст Андрій
- Для мене насамперед це робочий день. Відвідую всі заходи, намагаюсь виділити, в тому числі і для себе щось цікаве та нове. Відзначати спеціально не сідаю. Але це має бути не алкогольне свято, а духовне, інтимне, я б сказав, внутрішнє. Для мене це, без сумніву, свято, навіть не зважаючи на сьогоднішню політичну ситуацію. Я уявляю, що відбувалось 91-го року, переглядаю старі фотографії. Це щось неймовірне. Люди, які брали в тому всьому участь, продовжують й зараз цим жити, згадують цю подію з величезною приємністю. Тому це свято. Те, що відбувається зараз: може бути різна політична оцінка, хтось розчарувався, це друге питання. З сьогоднішньою політикою я це аж ніяк не пов’язую. Це, крім всього, хороша можливість для людей вийти із своєї звичної обстановки – погуляти, поспілкуватися. Дуже добре, що цього року в нас співпало два великих свята.
Юрій, приватний підприємець
- Я виріс та давав присягу під червоним прапором. Якщо це дань, скажімо, моді, чи якісь політичні силі, то тоді так – святкуйте. Кожен має індивідуальне право на те, як йому жити – під чиїм прапором, кольором та емблемою. Особисто для мене це буденний день. В нас свят взагалі зараз немає. Когось поставили в такі умови, що треба працювати. Але праця, зрештою, приносить більше задоволення, аніж самі свята. Я пам’ятаю 1 травня, 9 травня – нинішнім урочистостям не зрівнятись. Кожен приходить відбиває данину, декому це робити в тягар.
Петро Оксентович, пенсіонер
- Свято є державним, великим, за яке наші співвітчизники боролися протягом століть. І на кінець воно нам дісталося. Хоч і на сьогоднішній день не всі українці вшановують його.
Але треба проводити більш широку агітаційну, пропагандистську роботу серед населення, серед молоді, особливо учнівської, з тим, щоб дійсно підняти авторитет цього свята. Я думаю, що українці, якщо згуртуються усі, зуміють відстояти незалежність України не лише де-юре, але й де-факто. І таким чином ми збудуємо свою Українську європейську державу. І те, що усі зараз хочуть нас роз’єднати: одні тягнуть у Митний Союз, інші – у Європу. Безперечно, ми європейці споконвіку…Тому сьогодні, ми повинні зберігати ці традиції. На превеликий жаль, інший раз, вони втрачаються, можливо, ми їх не добачаємо, але найголовніше це те, що такі свята повинні бути дійсно знаковими в нашому житті.
Сергій, фінансовий аналітик, 42 роки
- В принципі не святкую. Чому? Бо вважаю, що це свято від нас не залежить. Як на мене, порожнє слово. За часи незалежності в цій країні нічого на краще не змінилось. Я не бачу приводу для того, щоб його святкувати. Для мене завтра буде звичайний день, щоправда вихідний день. Я не бачу цієї країни, зовсім не бачу майбутнього в цій країні. Не помічаю підтримки людей, країна не захищає своїх громадян. Яка незалежність? Хто від кого незалежний? Тому в цих словах немає жодного сенсу. Для мене це все порожні слова. Життя кожного року погіршується. Зарплата в місті Рівному – 2 тисячі гривень, на них вижити буквально нереально.
Опитування проводив Денис ГРИЩУК
