Спогадами, про те, якими вони були учнями поділились відомі рівняни.
5 жовтня у багатьох країнах відзначають Всесвітній день вчителя. Між тим, ця професія стає дедалі менше престижною. Опитування українців, яке проводив Інститут Горшеніна свідчить, що близько третини населення (34,6%) не спілкуються зі своїми шкільними вчителями після закінчення школи. Підтримували відносини з шкільними педагогами одразу після закінчення школи, однак зараз не спілкуються з ними – 24,2% опитаних, 20,2% - спілкується з шкільними вчителями і зараз, а 17,8% респондентів спілкувалися тривалий час, але зараз не підтримують зв`язок зі своїми вчителями. Більшість українців (72,0%) вважає, що професія вчителя не дозволяє її представникам нормально забезпечити себе матеріально.У житті кожної людини є декілька важливих етапів, навчання в школі — один із них.
Від себе додам, що мені пощастило навчатись у школі, де панував культ знань, де працювали справжні майстри, тому я вже зараз сміливо дивлюсь у майбутнє. Ще будучи ученицею, була впевнена, що пробиватися крізь життя буду відважно й сміливо, бо школа мене до цього готує. Більше того, мої спогади про першу вчительку Валентину Андріївну - найтепліші.
Вже зараз по-дорослому згадую як щоранку ми, малі першокласники бігли до будинку вчительки аби зустріти її, та разом з нею йти до школи. Така прогулянка поряд з НАШОЮ вчителькою була гордістю! Між тим, назвати себе хорошою ученицею не можу. Моя поведінка бажала бути значно кращою. Інколи, я прогулювала уроки, часто мене «запрошували в гості» у директорський кабінет. Напевно, вже зараз будучи мамою я розумію, що у такі моменти найважче, а деколи найбільш соромно за свою дитину було моїм батькам. Попри це, навіть за такі моменти я люблю свою школу та поважаю своїх вчителів.
Гості сьогоднішнього опитування відомі рівняни. Вони вже вже давно покинули шкільні парти. Але питання «Які спогади пов`язані зі школою, першою вчителькою??" у всіх викликало приємні емоції.
народний депутат Юрій Вознюк
- Свого часу я навчався ЗОШ№1. З першого по другий клас моєю вчителькою була Кополович Наталія Іванівна. Згодом вона звільнилась з нашої школи, і з тих пір я ні разу її не зустрічав. Чесно кажучи не знаю, як склалось її життя. Далі, з третього по четвертий клас мене навчала Жуковська Валентина Юріївна, яка, здається, до сих пір працює в моїй рідній школі. Так ось, з нею ми періодично пересікаємось у місті, зупиняємось, спілкуємось. І одна, і друга залишила у мене лише позитивні спогади. Проте, яскравих моментів, на жаль не пригадаю.
вільний художник Віктор Булига
- Моя перша вчителька була не лише людиною, яка навчила писати і читати, а й заклала на все життя у всіх нас вірні орієнтири. За нею ми всі були, як за кам`яною стіною. Мою вчительку звали Кам`янецька (Болтрик) Віра Іванівна. Декілька днів тому коли відвідував кладовище взяв два букети квітів. Поклонився і рідній матусі, і першій вчительці, яка була, без перебільшення, справжньою другою мамою... Зі святом усіх вчителів! Вічна пам`ять і подяка тим кого вже з нами немає, хто вклав у нас своє серце, душу і ласку!
патентний повірений України (представник у справах інтелектуальної власності на Рівненщині) Юрій Трачук
- Зі школою у мене пов`язано безліч приємних моментів. Пам`ятаю, писали переказ літературного твору на уроці російської літератури. Я його написав абсолютно іншими словами і тому боявся, що вчителька поставить мені погану оцінку за таку роботу. Однак, вийшло навпаки. Вона мене похвалила мене за те, що у мене відмінно розвинута пам`ять та уява, адже я зумів дійсно висловити своїми словами цей твір, фактично, створивши новий, за єдиною сценічною подобою. Це було вкрай приємною несподіванкою. Така подія закарбувалася у мене на усе моє подальше життя і, безсумнівно, зробило величезний вплив на майбутнє. Я став більш впевненим і, головне, розвивав навички нестандартного мислення, оскільки зрозумів, що так робити правильно. Правильно мислити та осмислювати.
ведуча інформаційних програм ТК "Рівне1", головний редактор тижневика "Льонокомбінат" Світлана Сирота
- Звісно, спогади у мене тільки найкращі! Моя перша вчителька – Баюн Світлана Вікторівна, дуже тендітна і приємна жінка. Коли ми зустрічаємося з нею – в школі, бо там зараз вчиться моя дочка, або десь в місті – це завжди дуже тепла, дуже зворушлива зустріч. Пам’ятаю добре свої перші враження. Мені сподобалося, що вчительку звати так само як мене, сподобалася її світла усмішка, приємний голос. Світлана Вікторівна була до нас, першачків, дуже доброю, чуйною, але й справедливою. Проявляла характер, коли було потрібно. Однак, мене це не стосувалося, бо я була золотою дитиною - відмінниця з ідеальною поведінкою, сиділа за першою парто. Тому, звісно, отримувала лише похвали й заохочення. Але знаю, що навіть мої однокласники-двієчники і хулігани Світлану Вікторівну згадують лише найтеплішими словами. Вона для нас була справжньою Першою Вчителькою – в моєму розумінні.
директор ПП "Капіталінвестбуд ХХІ" Ігор ДАВИДЧУК
- Мою першу вчительку звуть Смик Ольга Василівна. Незважаючи на те, що школу я закінчив давно, ми спілкуємось й до цього часу. Цей педагог завжди підтримував індивідуальність кожного зі своїх учнів. Такі речі вкрай важливі. Думаю, що у великий мірі саме завдяки їй я став самим собою.
Адміністратор міського палацу культури "Текстильник" Наталія Лозовська
- Насамперед мені хочеться згадати свою вчитедькку англійської мови. Клас у мене був гуманітарний, тому наша вчителька іноземної мови "прожила" з нами всі десять років навчання! Ткачук Галина Григорівна - так звуть педагога, яка у далекому 1991 взяла під опіку розгублених діточок 1-А класу, а через десять років випустила у світ впевнених молодих людей! Вона стала для нас і педагогом, і наставником, і мамою, і справжнім другом! Ви навіть не уявляєте які емоції переповняють мене, коли я вже заводячи в школу-ліцей №2 свого старшого сина зустрічаю її у шкільних коридорах! Подумки знову поринаю у безтурботні шкільні роки...
Оксана КРАВЕЦЬ
