Наймасовіша серед автолюбителів радіостанція Авторадіо 30 серпня вперше вирушила в Драйв Тур по містам України.
Наймасовіша серед автолюбителів радіостанція Авторадіо 30 серпня вперше вирушила в Драйв Тур по містам України.
Продюсер станції Ігор Ларін та його товариш водій Віталій Лук’янов за місяць проїхали п’ять міст – Вінницю, Житомир, Черкаси, Донецьк та Рівне, подолавши майже 20 тисяч кілометрів.
- Ми вирішили поїхати у міста-немільйонники, де живуть люди нічим не гірші. В Києві ми постійно щось робимо, цілий рік щось відбувається, київські слухачі перенаситились такими речами, грубо кажучи, тому ми столицю свідомо не включали. Кияни і так розпещені увагою. А ось приїхати до слухачів інших міст – для нас дуже круто, - зазначає продюсер радіостанції Авторадіо Ігор Ларін.
У Рівному Авторадіо влаштувало дві локації: на перетині вулиць Віденської, Грушевського та Київської, інша – перед Гідропарком з боку вулиці Степана Бандери, навпроти заправки Wog.
На слухачів очікували цінні подарунки від улюбленої станції: фірмові футболки, кепки, навігаційні карти НавЛюкс, прапорці, фірмові ароматизатори, наклейки, спеціальні книжечки, де вказані телефони усіх служб ДАІ по всій Україні тощо. На кожній локації роздавали по п`ятнадцять великих подарункових наборів.
Головна мета Драйв туру мета, за словами організаторів, промотування бренда, підвищення лояльності слухачів та безпосереднє спілкування зі своїми слухачами.
ІНТЕРВ’Ю з Ігорем Ларіним:
Ви співпрацювали з Аллою Пугачовою. Які враження залишились?
- Ми пропрацювали над спільним проектом два з половиною роки – він називався «Радіо Алла». Вона приїжджала в Київ п’ять чи шість разів. І співпраця була дуже цікавою. Я отримав від цього великий досвід, вона мене багато чому навчила. В роботі вона дуже проста. Вимоглива, але без всіляких понтів. В мене, звичайно, тремтіли коліна, і пітніли долоні, коли я перший раз зустрічався з Пугачовою… Дуже шкода, що цей проект закінчився, але дякую долі, що я зміг попрацювати із такою артисткою.
Як би Ви охарактеризували рівнян?
- В Рівному живуть дуже хороші люди. Я не вперше в цьому місті. Дуже відкриті, усміхнені, не скажу, що прості, але без заморочок…Нас ніхто так не зустрічав як Рівне – дівчата з квітами на голові, національному вбранні та бурштином. Цей подарунок точно піде в музеї Авто радіо, або ж стоятиме на видному місці в мене в кабінеті.
З боку інших радіостанцій відчуваєте конкуренцію?
- Звичайно, відчуваємо. Інакше б ми не робили всі ці роки, які робимо. Конкуренція є завжди. Але тут варто наголосити, що ми Авторадіо, тому й зобов’язані бути № 1 для слухачів за кермом.
Як стали радіоведучим і яким був Ваш перший ефір?
- Це було двадцять років назад. Ми відкривали першу FM радіостанцію в моєму рідному місті Севастополь. Дебютний ефір в мене був 25 грудня 1993 року. Вийшов, пам’ятаю, з мокрою спиною та тремтливими руками. Але це було дуже давно, і чесно кажучи, не можу згадати усі ті емоції, які я передчував тоді. Було дуже страшно, правда.
Я можу назвати Вас одним із перших в Незалежній Україні радіоведучих?
- Так. Мені 37, але я не відчуваю себе старим. (сміється, авт.).
А чому не запрошуєте знаменитостей на ефіри?
- Багато хто це робить. Але ми цього не робимо. Ми насамперед хочемо бути корисними слухачу.
Яка ваша цільова аудиторія?
- Чоловіки від 25 до 45 років, які мають власний автомобіль, з доходом вище середнього, високим і дуже високим.
Який у Вас водійський стаж? Уявляєте себе без машини?
- Стаж – 20 років. Уявляю. Нещодавно провів 10 днів без автівки. Про що й написав блог...В Києві це взагалі дуже важко. Коли спускаєшся у метро, або їдеш громадським транспортом – тебе дуже багато що дратує, тому що автомобіль це твій особистий простір. В метро дуже багато людей, які несуть не завжди позитивну енергетику, і це дуже напружує. Але я не сноб – можу відмовитися від автомобіля ради чогось.
Які радіостанції слухаєте за кермом?
- Я взагалі не слухаю радіо – лише улюблену музику.
Що вважаєте в роботі радіоведучого найголовнішим?
- Він повинен бути перш за все харизматом. Уміти говорити кілька слів так, і народжувати таку емоцію, яку не народжує ніхто інший. Радіо – це чиста емоція, і нічого крім емоції. Якщо людина народжує цю емоцію – він радіоведучий, якщо ні – він просто тринь-трава. Не важливо, який в тебе голос, і як ти виговорюєш букви, головне, щоб ти був харизматом, щоб ти за 30 секунд міг заволодіти увагою слухачів так, щоб вони хотіли почути, що ти скажеш далі, щоб їм було цікаво.
Ви десь навчались радіожурналістиці?
- Ні. Я по освіті лікар. Радіоробота – це велика кількість людей, які не пов’язані із цією професією. Нас не вчать працювати на радіо. Не один внз не вчить.
Мабуть ефіри забирають дуже багато моральних сил? Як відпочиваєте?
- Сон, хороші книги і подорожі – ось три складові мого відпочинку.
Могли б себе уявити, наприклад, місяць без радіо?
- Можу. Я із задоволенням побув би місяць без радіо. Але я програмний директор станції, її продюсер. Тому я не можу дозволити собі таку розкіш. Радіо мовить 24 години на добу, 7 днів в тиждень, 365 днів у році. Навіть коли зараз я сиджу розмовляю з вами, розумію, що в мене мовить станція, і я несу відповідальність за те, що відбувається в ефірі.
Двадцять років на радіо. Як Ви мотивуєте себе?
- Ніяк. Я прийшов на радіо з театральної сцени. Там цьому дуже добре вчать. Кожен актор, щоб у нього не боліло – він повинен вийти і відіграти роль. Так само і радіоведучий. Він повинен прийти на роботу і зробити свою роботу, а потім піти вмерти…до завтрашнього дня, а завтра знову прийти.
Які курйози траплялись в прямому ефірі?
- Я так не люблю це питання. Його ставлять усі. Я не пам’ятаю ні одного курйозу. Дуже багато не вимкнених мікрофонів, дурних слів, як вимовлялися в ефірі. Зірок нікуди не посилали, ніхто не бився в ефірі. Основні курйози створюють кожного дня слухачі.
На сайті Авторадіо написано, що вечір – улюблений Ваш час доби
- Так, це вірно, тому що все повільно, а не швидко, як вранці чи вдень. Ми знаходимось у такому жорстокому ритмі, не такому як у вас, коли ти не можеш узяти і зупинитись. Щодня дуже багато зустрічей, подій, і лише увечері ти можеш сісти і послухати самого себе.
Ви спілкувались із людьми на Заході та на Сході нашої країни? Чи, на Вашу думку, вони відрізняються?
- Нічим. В Донецьку, наприклад, живуть дивовижні люди, але вони нічим не відрізняються від інших. По крайній мірі по ступеню відкритості, доброзичливості, я не побачив ніякої різниці. Можливо, в них якісь різні погляди на життя, але це не наша справа цікавитися цими поглядами, а тим паче чомусь виховувати їх, вчити чи радити. Це їхнє право. Це такі самі люди, вони скрізь однакові – дві руки, дві ноги, така ж душа і серце. Так, там спілкуються на російський, тут – переважно на українській. Ну, й що? Я знаю чотири мови. Я вважаю, чим більше мов людина знає, тим більше вона людина. Але це не моя фраза. Черчілля, здається. Так, напевно, є різниця в ментальності, ще у чомусь. Але це присутнє чи не кожній країні світу.
Робота приносить Вам задоволення?
- Так. Це унікальна робота, унікальний досвід, і, мабуть, додаток таланту, який у мене є. Людина повинна займатись тим видом діяльності, в якій вона талановита.
Який девіз по життю?
- Терпеливим дістається усе. Все моє життя тому доказ. Я дуже багатьох речей чекав в своєму житті. Не тому, що не був рішучим, а вважав, що для цього це не настав час. Коли час для цього прийшов – це був найкращий час. Це мій власний вираз. Усім, хто запитує в чому секрет успіху – говорю, будьте, будь-ласка, терпеливими.
Що можете сказати про сучасну молодь?
- Я викладав в університеті ім.. Тараса Шевченка. Всі студенти хочуть відразу стати знаменитими, швидкого кар’єрного злету. Ніхто не хоче зрозуміти, що геній – це 10% таланта і 90% поту, крові та труда. Всі хочуть все і зразу, а такого не буває.
Чимось незвичним займаєтесь?
– Я споттер. Є таке хобі, яке називається споттинг. Це фотографування та стеження за транспортними засобами. В даному випадку я аероспоттер, тобто люблю фотографувати літаки в аеропортах, стежити за ними. Дуже люблю літати. Знаю дуже велику багато видів і моделей літаків, аеропортів. Дуже часто проїжджаю київські аеропорти: «Жуляни», «Бориспіль». Фотографую там літаки, а потім викладаю в Інтернеті.
Яка країна Вас захопила найбільше?
- Америка. В цій країні був тричі. Востаннє в цьому році. Я поїхав в Нью-Йорк на свій день народження, на десять днів – це найулюбленіше моє місто на світі. Це Марс, або Венера, або Юпітер – настільки він інший, це інша планета. Багато де був в Європі. Тому розумію, чому Європу називають Старим Світом, Америку – Новим. Абсолютно все по-іншому – з ніг на голову. Здавалося би, ці самі люди, але дивляться на світ зовсім інакше. Лінива дуже Греція. Із всією Європи найбільше люблю Італію, де я був найчастіше – в Мілані, Флоренції, Римі, який вважаю «вічним містом», готовий повертатися в столицю Італії знову і знову – намагаюсь кожного року туди їздити. Цьогоріч в Рим їздив з друзями, – мабуть, раз десятий. Весь час показував їм всі улюблені місця, починаючи від Ватикану і Собору св. Петра до маленьких ресторанчиків.
Як би Ви охарактеризували рівнян?
- В Рівному живуть дуже хороші люди. Я не вперше в цьому місті. Дуже відкриті, усміхнені, не скажу, що прості, але без заморочок. Вони готові спілкуватись.
На цьому Авторадіо Драйв Тур «П’ятниця рулить» не закінчується. У жовтні «веселий автомобіль» завітає ще до чотирьох міст – Кривого Рогу, Дніпропетровську, Запоріжжя та Луцьку. А на весну та літо організатори планують об’їхати усі міста мовлення. І таким чином подолати вже близько 50 тисяч кілометрів.
Денис ГРИЩУК
Фото з мережі Facebook та сайту Авторадіо
