В 46-ти мільйонній країні, 46 мільйонів людей стикаються з несправедливістю, грубістю та іншими не найкращими людськими факторами щодня. Питання: «Чому хтось пише книги про війну,а хтось про гармонію духовного світу, чому хтось кричить й обливає негативною енергією інших, а хтось посміхається й радіє життю?».
Важко сказати, чому всі люди настільки різні, проте чому ми живемо не своїм життям, як на мене є очевидним. З народження нас запрограмували на певні правила етикету, нам сказали, як ми маємо дивитись на світ, як нам реагувати на ті чи інші речі. Тому, після перебування за кордоном, приїхавши додому і вдихнувши українське повітря можу сказати, що в Україні свобода - це рідкість. Так, тут бракне свободи. Тільки ми говоримо не про ту свободу…
Сказати свою думку, навіть найбезневиннішу важко, оскільки люди постійно суперечать, навідь не дослухавши до кінця. Кожен пробує нав’язати своє, переконати, в те, що не варто переконувати. З таких елементарних порухів суспільства все переливається в досить серйозну картину. Сьогодні люди навіть не мають змоги займатись тим, чим хочуть, не можуть бути там, де хочуть і з тим, ким хочуть, адже людство нашої країни не прагне до зміни порядку.
Порядку, який ще був за антиукраїнських діячів Петра Першого, який був за Сталіна, який є сьогодні. Нашій нації варто перервати усталені правила і канони. Сьогодення - це час змін. Зміни – процес довготривалий, проте головне почати вже з себе. Не варто зациклюватись над життями інших, живімо своє і робімо щось для свого прогресу, який згодом переросте в прогрес нації, а потім в свободу країни. Все починається з елементарного, мій заклик-почати з себе.
Вікторія ТАЛАЩУК
