Нещодавно мала телефонну розмову з одним вихованим молодим чоловіком з гарно поставленим голосом та переконливим викладом суті справи. Справа стосувалался рерайту. Для тих, хто “не в темі”, рерайт — фактично, перепис чужого тексту своїми словами. Бажано, щоб слова були вдалими, текст викладений грамотно, емоційно позитивно, і вже просто ідеально, якщо додасте щось від себе.
Зізнаюсь, я пишу. Пишу рекламно-інформаційні тексти, вигадую слогани, створюю рекламу. Часом, начитавшись чужого, пишу щось подібне. Але цікавіше писати “з чистої сторінки”, абсолютно новий текст, висвітлюючи тему власним баченням. Такий текст потребує підготовки, корекції, вичитування і “визрівання”. 5 тис. символів в день, приблизно, звичайно, - це для мене нормальна продуктивність. Але так не щодня. Оскільки робота творча, то натхнення є не завжди, а писати аби-що вважаю недопустимим.
Отож, повернемось до роботодавця, що обіцяв платити аж 6 грн за 1 тис. символів. Я подумки швиденько порахувала, скільки ж можна заробити у такий спосіб. За день 30 грн. За 6 робочих днів 180 грн, і, відповідно, за місяць приблизно 700 грн. Розмова стосувалась вакантної посади рерайтера, набір на той момент уже закінчився і мені повідомили, що за місяців два місця знову з’являться. І не дивно. Через два місяці запас творчого натхнення і сподівання заробити гроші продуктивною працею у нинішніх свіжонабраних працівників точно вичерпається. Коли я натякнула роботодавцю, що оплата явно занизька, він впевненим голосом повідомив, що все, мовляв, залежить від бажання заробляти.
Пригадала свої постстудентські часи, коли ще ходила на різноманітні співбесіди і люди із клану “Тянь-Ши”, “Скарбів Сибіру” чи чогось подібного так само впевнено говорили, що завдяки їхній продукції можна заробити на безбідну старість. Другим питанням до роботодавця було: “Чи розумієте ви, якої якості тексти будуть при такій оплаті?”. Відповідь мене вразила, цитую: “Згодом, коли ми оцінимо якість вашої роботи, зароблятимете по 8 грн за 1 тис. символів ”. Ого, то я зможу заробляти аж 40 грн в день!
І бог з ним, з роботодавцем. Мені пощастило, мій керівник не позбавлений здорового глузду і адекватно оцінює мою працю. Питання ось в чому. Шукаючи інформацію в інтернеті, ми наштовхуємось на ідентичні тексти. Ми не можемо бути впевнені у достовірності того, що написано, бо як платять, так і працюють. За такі гроші автор не стане звірятися з надійними джерелами, консультуватися у професіоналів. За такі гроші можна нашвидкоруч переписати те, що до нього писав такий самий нужденний чоловік, якому так само не вистачало на прожиття. Уявімо, що стаття стосуватиметься життєвобезпечних тем, тоді ще нехай. Але якщо це медичні замітки, будівельні поради, описи хім. препаратів тощо. Якщо неточність вартуватиме читачу даху над головою чи створить небезпеку здоров’ю?
Ми всі тою чи іншою мірою були причетні до подій на Майдані.
Ми оплакуємо тих, кого більше немає. Ми віримо у зміни. Ми слідкуємо за новинами. Ми очікуємо чуда. То, може, почнемо кожен з себе. З відповідального відношення до справи, якій приділяємо, зрештою, більше часу ніж власній сім’ї. З поваги до людей. З розуміння, що дозволивши комусь заробити на хліб насущний, заробите бонус власній честі і совісті. Щоб ми не мріяли про відкриття кордонів і — швиденько тікати на заробітки у Європу. Щоб ми почувалися Громадянами своєї країни і не соромились місця, де народились і живемо.
