Напередодні двох важливих для України свят хочу сказати декілька слів сказати про них.
Тривалий час наш прапор для мене був пов’язаний із офіціозом. Але кінець минулого року, увесь цей рік багато чого змінив у мені - відчуваю гордість за Український Прапор, зовсім по-іншому відчуваю День Незалежності.
Усе життя буду пам’ятати відчуття, коли ідеш Майданом, загорнутий у прапор. Я не зможу це описати, навіть сказати не зможу. Але ви мене розумієте, бо кожен із вас відчув щось подібне, щось своє.
...Ніколи не думали, що з нами може таке статися. Цей період нашої історії доволі кривавий. Але, можливо, це той шлях. яким ми усе таки маємо пройти. Щоб відчути себе українцями, громадянами України.
Щоб зрозуміти, що для нас є прапор, що для нас є гімн, що для нас взагалі є Україна.
Сьогодні я відчуваю себе громадянинном справді незалежної країни. Спочатку - два десятки років тому - була боротьба за виживання. Потім вона змінилася боротьбою за матеріальне. Зараз відбувається боротьба за моральне, духовне, етичне. Дух звеличується над матеріальним.
Мене радує, що наші діти не такі, як ми. Вони не знають радянської імперії, вони не знають що таке Європа. Проте трохи згодом вони добре знатимуть що таке Україна. І саме вони поведуть її по власному шляху, НЕЗАЛЕЖНОМУ.
Можливо, дещо пафосно написав. Але так відчуваю. Героям слава!"
з повагою,
Дмитро Зайцев
