Один дзвінок в зону АТО. Як в паралельну реальність. Не смійте, с?у?к?і? хомячкі диванні і аналітики фейсбучні щось говорити, що хтось там за гроші, чи комусь не вистачає адреналіну, чи хтось соціально неадаптований і не має обов"язків перед родинами - ви не варті мізинця наших воїнів, поїдьте самі подивіться, а потім будете розказувати, як кому жити.
Поки ми ходимо в кафе, театр і гості хтось реально виборює нам Україну. Бояться не смерті, а щоб мама не дізналась, де вони. Це ніяке не АТО і не громадянська революція. Реальна війна з російськими найманцями і місцевими бандитами. Місцеве населення дезорієнтоване і налякане, але в цій гібридній війні справді в більшості хоче лишитись в Україні. А бандити хочуть лишитись бандитами. Якщо цю ракову пухлину не видалити, вона піде далі. На черзі Запоріжжя, а там і Одеса і Миколаїв і Херсон. До Карпат. Так буває, коли без бою віддаєш Крим.
Блін, пацани такі розумні з власним бізнесом, високим статусом, хорошою освітою купили собі самі сподрядження і поїхали, бо не змогли лишитись вдома на дивані. Не військові, а за покликом серця. І все набагато страшніше і складніше ніж ми собі думаємо. І журналісти дуже заважають і дезінформують. Приїхав Мустафа, сюжет зробив про розвідників, на хлопців оголосили потім полювання.
І волонтери теж бувають різні, - привезуть два бронежилета, які непотрібні, пофоткаються, викладуть в неті і галочку навпроти графи "патріотизм" поставлять і сплять спокійно. Там нема ні білого, ні чорного. Там в сум"яті і по своїх стріляють. Там тобі кращим другом може стати вчорашній сеператист, який, коли побачив над ОДА у власному місті чужий прапор все переосмислив. Там взагалі інше життя. Там війна одразу на 3 фронта - теорористи-сепаратисти, місцевий кріміналітет, а останній, то - керівництво військове в теплих кабінетах...
Блін, пацани! Ви тільки живіть... Вам ще стільки треба зробити в мирній новій країні. А які у вас народяться діти!!
(Поплакала і запишу на п"ятницю програму. Це найменше, що я можу зробити. І чого в мого батька не народився замість мене син, як він хотів, я б ...ех, життя не справедливе ))
Оксана ЮРЧЕНКО
