Вживати нецензурну лайку сьогодні стало нормою. Не стримують себе ні молоді, ні старі. Як би ми не виховували одне одного, викорінити це явище з нашого життя стає все важче. Чому і звідки пішли матюки, що вони означають та що думають про них рівняни - дізнавався портал "ЧаРівне.інфо".
Увага! У тексті будуть присутні нецензурні слова!
Вживати нецензурну лайку сьогодні стало нормою. Не стримують себе ні молоді, ні старі. Як би ми не виховували одне одного, викорінити це явище з нашого життя стає все важче. Чому і звідки пішли матюки, що вони означають та що думають про них рівняни - дізнавався портал "ЧаРівне.інфо".
Щодо походження матюків є кілька різних версій. За найпоширенішою з них, в давні часи наші предки не матюкались, а на Київську Русь матюки прийшли разом з монголо-татарською ордою. Інша версія походження нецензурщини – вони прийшли до нас (і водночас у цілу Європу) разом з кочовими племенами гунів (тих кремезних хлопців на конях, які свого часу розвалили могутню Римську імперію).
От, наприклад, найпопулярніший матюк-посилання «на х...й», себто на чоловічий дітородний орган, ставить того, кого послали, неначе у жіночу сексуальну позу, що означає втрату ним чоловічої сили та гідності. Таким чином, давні гуни, а пізніше й інші варварські племена, посилаючи своїх супротивників на ті самі нецензурні три літери, намагались навести на них свого роду порчу, позбавити чоловічої сили, щоб легко потім перемогти, здолати у битві. І без жодних сумнівів давні гуни вкладали у них не абиякий сакральний зміст та магічну силу (щоправда, іноді в негативному сенсі).
І нарешті, найцікавіша версія походження матюків, за якою вони з давніх часів стихійно виникли у нас на Русі (і не тільки в нас, а й у інших народів) - спершу вони були не поганими, не «брудними» словечками, а зовсім навпаки – священними мантрами! Так, саме священними язичницькими мантрами, які символізували передусім родючість. А родючість в свою чергу була пов’язана із різноманітними еротичними обрядами, просто наші далекі предки-язичники вірили, що людська еротичність та сексуальність може вплинути і на природну родючість, яка дасть гарний врожай. Між іншим, серед чисельних слов’янських богів всіх цих Перунів, Дажбогів та Сварогів був один бог на ймення Ебун (між іншим, тоді то було зовсім не погане слово), про якого чомусь не так активно згадують історики та релігієзнавці (може, соромляться?).
Матюки зберігаються у культурах усіх сучасних слов`янських народів. Завжди вважалося, що діти не повинні знати цих слів, а дорослі знали їх, незалежно від свого соціального стану. Але використовували їх в розмові далеко не всі. У добу середньовіччя формуються незвичні соціальні групування – спільноти злодіїв, розбійників, які жили окремо від мешканців міст і сіл. Матюки постають елементом їх жаргону – «професійної» мови, яка відділяє їх від інших громадян, робить їхню мову незрозумілою для інших.
Звичайно, не можна казати, що українці не знали матюків. Вони успадкували їх від стародавньої слов`янської спільноти, як і інші слов`янські народи. А тим, хто з цим не згоджується, я кажу: пробачте, а на якій «козацькій» мові писали запорізькі козаки свій славнозвісний лист до турецького султана? Чи, може, вони навмисне вивчили матерну лайку за допомогою росіян тільки для цього надзвичайного випадку?
У сучасній культурі матюки живуть, перш за все, у кримінальному середовищі та в мові малоосвічених прошарків населення. Але у вигляді ексцесів доводиться чути їх від представників найрізноманітніших верств населення, у тому числі й високоосвічених. Чому це так?
Матюки, перш за все, на сьогодні виконують функцію соціального самозгуртування. Як розбійники доби середньовіччя, сучасні кримінальні елементи і ті, що «косять» під них, з єдиного слова розпізнають своїх. Матюк є гаслом, який означає: «Тут – свої». Також в деяких випадках матюки виконують функцію нервово-психічного розвантаження, у другому – соціального самоідентифікування. В побуті найчастіше за все доводиться чути матюки при «розборках», у сварках і чварах. Два-три «смачних» вирази – і про сварку вже забуто. Тобто є наявною ще одна функція матюків – подолання конфліктних ситуацій.
Також побутує думка, що найбільше полюбляють застосовувати нецензурщину росіяни, однак перше місце, мабуть, посідають серби. Якщо у нас брудні слова заборонені в літературі та на телебаченні, то у них вони пробралися навіть туди.
Дослідники стверджують, що матюки мають дуже конкретні значення. Згадаємо тих же гунів. Нецензурні слова несуть негативну енергетику, яка шкодить людині, що їх вимовляє, і тому, на чию адресу вони сказані. Ще більше значення має їхній зміст. Приниження людини та її матері вважається найважчою формою нецензурної лексики, оскільки зневажає не самого лише адресата, а й весь його рід, святість народження. Кожне слово, сказане вголос або подумки, має велику силу. Поширення цього виду матюків сприяє накопиченню негативної енергетики, через яку сучасні представниці чарівної статі не хочуть народжувати нащадків, а материнство перестало бути для них пріоритетом.
До речі, вираз “ёлки-палки” - це завуальована форма того ж брудного вислову. Популярний англійський мат, який посилає у визначеному напрямку, трохи м’якший, оскільки, крім матеріалізованої агресії, спрямованої в бік адресата, нічого гіршого не передбачає. Українські та польські матюки — це елементи стародавніх проклять, яких колись було надзвичайно багато. Деякі з них перейшли у жартівливу форму, але сили своєї не втратили. Особливо небезпечно застосовувати вирази, які починаються словами “А щоб тебе...”. Це - cловесне кодування людини, яке закладає програму на майбутнє. Як відомо, будь-які прокльони повертаються до того, хто їх висловив. Небезпечно, коли мама “криє матом” свою ж дитину! Дослідження показало, що 15% українських дітей чують нецензурщину з батьківських вуст. У народі кажуть: “Материнська молитва з дна моря виймає, а прокляття — в могилу заганяє!”.
А ось слово “блін” - завуальована форма нецензурного слова, яке широко використовують у наш час. Мало хто здогадається, що “бл...дь” - це ім’я демона забуття та безпам’ятства. В англійській мові воно означає “кров”. Цим словом часто характеризують жінок легкої поведінки. Воно інтерпретується в “блуд” - позначення важкого гріха. Якщо людина постійно використовує цей матюк “для зв’язки слів”, вона вклоняється демону, який обплутує її свідомість, мов павутиною. Як наслідок, любитель “міцного слівця” стає агресивним, не здатним сконцентрувати увагу на конкретних життєвих завданнях, не може реалізуватися, знайти мету. Свідомість затьмарюється, й людина не годна прийти до тями.
Ще гірші наслідки несе польський мат “курва”. У перекладі він означає “кривизна”. Якщо часто застосовувати це слово, воно спричинятиме деформації у всіх проявах життя. Ризиковано чути та вимовляти цей мат вагітним жінкам: кажуть, він спричиняє вади розвитку плоду.
Жінки, застосовуючи “брудні” вирази, шкодять собі більше, ніж чоловіки. Зневажаючи себе, вони поступово перетворюються на річ в очах представників сильної статі. А потім дивуються: “Чому він так погано до мене ставиться, обходиться, мов з іграшкою?”. Дами не здогадуються, що причина — у страшних закляттях, які вони накладають на себе самі.
Рівненський психолог Анна Нижник пояснює, в яких ситуаціях та чому люди не можуть себе стримати, щоб не заматюкатися.
- Великою мірою - це спосіб виразу своїх почуттів. При чому не завжди негативних. Відомо, що є лайливі слова, які означають захоплення, схвалення, визнання тощо. І тут багато залежить від виховання та кола спілкування людини. Якщо в родині прийнято було виражатись - читаємо дослівно "виражати себе" - з використанням лайливих слів, зрозуміло, що дитина переймає такий спосіб абсолютно несвідомо. Мірою контактування з різними людьми, з різною культурою самовираження, ця звичка шліфується, змінюється під оточення. Інколи такі наші прояви себе є справді продиктовані мірою напруженості, стресовими ситуаціями, коли лайка допомагає розрядитися, вивільнити накопичений негатив, - пояснює Анна Нижник. - Іноді можна помітити, як, потрапивши у відповідну лайливу компанію, ми самі підхоплюємо такі словечка і тут же кидаємося ними. Проте труднощі настають, коли ми спілкуємося в дуже різних культурних сферах, часто змінюючи їх. Скажімо, вдома ми звикли по-одному, на роботі - по-іншому, з друзями - ще якось, і помічаємо, що нецензурні слова можуть вискочити в зовсім невчасний момент. Проте "позбутися" цього не так проблемно, як може здаватися. 1-й спосіб - помічати свої лайливі слова - тут гарно можуть спрацювати штрафи. Скажімо, гривня за матюк - і невдовзі ви не просто помічаєте, а вже відчуваєте слово на язиці, ще не сказавши його вголос. 2-й спосіб - більш глибокий - аналіз причин потреби лаятися. Якщо ж справа у оточенні, яке лише так виражає себе, то зважайте, що матюки - це лише спосіб говорити, і це так само швидко перелаштовується, як і при зміні мовного середовища. Заручіться підтримкою близьких людей, які оцінять ваше прагнення змінитися.
Коли я навчалася в університеті, у нас на факультеті журналістики існувало таке правило – за кожен матюк та російське слово студенти платили по 25 копійок. Таким чином у деканаті нас намагалися навчити говорити, як годиться журналісту. А гроші вкінці року витрачалися на нас же! Не скажу, що метод 100% дієвий, тому що більшість студентів просто контролювали себе, лише перебуваючи у стінах університету, боячись викладачів, що можуть їх почути. Але, поглядаючи в минуле, розумію, що такий обмежувальний засіб зіграв свою позитивну роль. Жоден з моїх одногрупників сьогодні не говорить «прівєт», а каже «привіт», не лається без причини, та й лексикон надзвичайно приближений до української літературної мови. Ось такий приклад. Сподіваюсь, на моєму факультеті це правило ще діє.
Згадавши цей приклад, я розпитала у рівнян: як часто вони матюкаються та як ставляться, коли хтось у їхньому оточенні не підбирає висловів та лається нецензурно. І ось що я дізналася:
Катерина Климюк, спортсменка:
- Я не вживаю нецензурну лексику. Якщо за рік три поганих слова вискочить, то це для мене багато. Я не обмежую себе, тому що в українській мові є безліч слів-синонімів, якими можна описати погану ситуацію, до того ж такі слова дуже цікаві. Наприклад, "от халепа", "хай йому грець", "чорт тебе побери" та інші. Промовивши такі слова, одразу стає веселіше. На мою думку, лайливі слова використовують дуже примітивні люди, адже саме в цьому плані вони не проявляють креативності, а слідують сірій масі. Є в мене звичка казати слово "труба" - це хоч і не лайка, але зміст той же. На жаль, в моєму оточенні є люди, які лаються, але вони саме через це потрохи віддаляються від мене. Я не схвалюю цього зовсім, але так просто забути дурну звичку друзі не можуть, хоч при мені намагаються себе контролювати.
Юлія Бублей, журналістка:
- Свою мову стараюся не забруднювати ненормативною лексикою, адже вважаю, що дівчині негоже вживати нецензурні слова. Втім, інколи буває, що і в мене вилітає якесь гостре словечко, коли я потрапляю в певні життєві перепитії. Однак, нині я вже навчилася себе контролювати. Запитаєте як? А дуже просто! Варто думати перед тим, як хочеш щось сказати - от і все. Що ж стосується мого ставлення до людей, які полюбляють нецензурно висловлюватися, так воно негативне. Інколи, коли чую на вулиці, як хтось матюкається, то аж бридко стає, особливо, якщо погані слова вилітають із уст неповнолітніх, так і хочеться підійти до них і сказати: "Не будь бидлом, говори - культурно.
Костянтин Беседюк, громадський активіст:
- Викорінив нецензурні слова з життя, тому вони вириваються в крайніх випадках. Просто інколи, коли лізе на язик, стримую себе. Найчастіше кортить заматюкатися, коли людина виводить з себе. Мої найчастіші матюки: «с...ка» і «йо... твою мать». Однозначно, це не прикрашає людину, а говорить про її невихованість, некомпетентність і ще не знаю про що, але це мало кому личить.
Мар’ян Порученко, рівнянин:
- Так, інколи вживаю нецензурні слова, але коли жартую. Є ситуації, коли нецензура підкреслює, виділяє, допомагає висловлюватися…
Сергій Ющишин, журналіст:
- Майже не вживаю нецензурщину. Якщо таке трапляється, то мене хтось на це має дуже сильно спровокувати. Треба довго думати, щоб щось виразне пригадати. Та думаю, що проголошення нецензурщини в мене переважно викликають яскраві соціально-несправедливі вчинки людей.
Олександр Поліщук, фотограф:
- Час від часу і сам матюкаюсь. Хоча стараюсь мінімально використовувати такі словечка, але деякі слова реально офігенні. Я стараюсь використовувати американську лайку. До людей, що матюкаються, ставлюсь негативно і з упередженням, вважаю, що це олені, особливо якщо дівчата - так 100% кури.
Наостанок хочеться сказати: пам`ятаймо про чужинське походження словесного бруду й оберігаймо нашу мову, наші душі від усілякої зловорожої скверни.
Міла СЛОБОДЕНЮК
