Вечір напередодні Старого Нового року називають Щедрим.
Вечір напередодні Старого Нового року називають Щедрим. Це свято походить ще з язичницьких часів, тож багато дохристиянських традицій змішались із православними.
Традиція відзначати Старий Новий рік виникла дуже давно. А з’явилася вона через банальну розбіжність календаря "старого стилю" — юліанського — і григоріанського, за яким зараз живе практично весь світ. Тому в ніч з 13 на 14 січня з чистою совістю "досвятковують" найказковіше свято в році, яке у народі називають ще святом Меланки.
Щедрим вечір з 13 на 14 січня назвали тому, що кутю, приготовану цього дня, на відміну від різдвяної, можна було заправляти смальцем. Ось і виходить, що кутя жирна (щедра) і вечір Щедрий.
Окрім куті, у кожній хаті пекли млинці та пироги, готували вареники з сиром. А потім усією цією смакотою віддячували щедрівників, які повинні були після заходу сонця, але до опівночі обійти домівки. Причому щедрівники повинні не просто щедрувати, а й влаштовувати справжні театральні дійства, бажаючи добра та звеселяючи жартівливими сценками.
Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості — за пирогами. Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать — так велить традиція. Вони мусять запитувати в матері, де ж тато подівся. А «здивована» мати бажає, аби й наступного року діти за пирогами батька не помітили.
Після цього господар хреститься та запрошує родину до столу — до щедрої куті.
Для дівчат одна з найважливіших цього вечора справ поворожити. Здебільшого ворожать так само, як і на Андрія: бігають запитувати ім`я в першого стрічного; кидають чобіт через плече — куди носком буде звернений, у той бік і заміж дівчині йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняться — прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного «нареченого» собі вибрали, тощо.
За легендою, цієї ночі дівчата-відьми збирають чаклунське зілля «нечуй-вітер». У цю ніч воно має найбільшу силу, але знайти його можуть тільки сліпі люди або ж відьми. Той, хто його знає, за власним бажанням може стати невидимим і нечутним. Але місця, де таке зілля росте, знають тільки чарівниці.
У цілому ця ніч сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь наступний рік. Народні повір`я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви — можна просити в Бога про найпотаємніше.
У давнину вранці після щедрого вечора на перехрестях спалювати "Дідуха" — снопи, соломи, які були приготовані ще в Різдво. А закінчувалися урочистості народною забавою — стрибанням через вогнище. Однак тепер вранці 14 січня православні віряни поспішають на святкову службу до церкви, щоби звеличити свого небесного заступника, покровителя християн — Василія Великого, якого вшановували ще за його життя. Василій відомий як і надзвичайно мудрий пастир, богослов та містик, і як прекрасний літургіст.
На щедро обдарованого юнака із багатої родини чекала висока кар’єра, проте його душа весь час прагнула чогось іншого, вищого, неземного. Врешті-решт Василій залишив навчання "для життя духовного" та повернувся на батьківщину, щоб заснувати монастир, де зібралася ціла спільнота однодумців та учнів, зокрема його давній друг — святий Григорій Богослов та рідний брат Василія — святий Григорій Нісійський. У безмовності пустелі друзі віддалися молитві, роздумам над Святим Письмом. Так постала перша Василієва монаша спільнота.
Святий був першим у цій справі, адже досі Церква ще не знала монастирів спільного життя, всі дотеперішні монахи жили окремо, кожен по собі, як самітники. Василій вважав такий спосіб життя не зовсім відповідним, а то й небезпечним. Для нього монашество — це немов мініатюрна модель цілої Церкви, яка є спільнотою любові, любові, що сходить від Бога на людей і єднає їх із Господом та між собою.
Із Щедрим вечором, насправді, пов’язано безліч старовинних обрядів і традицій. Так, приміром, у ніч на Старий Новий рік залагоджували конфлікти, ходили миритися один до одного і просили пробачення за непристойні вчинки (причому, відмовити тому, хто просив вибачення, не можна було). Кавалери-невдахи, які отримали у минулому році "гарбуза", на сватанні цього вечора могли випробувати свою долю знову.
за матеріалами ukr.obozrevatel.com
