Частенько так буває: вдосконалюючи форму, втрачаємо зміст. Цю тезу можна застосувати до багатьох аспектів нашого життя. Здебільшого, переймаючи чужі традиції, не докладаємо розумової праці, щоб вивчити основи, пройнятись сутністю, а тоді вже зробити свідомий вибір, хочемо ми називати макарони пастою, перевдягатись у нечисту силу в Хеловін, чи співати імениннику «Happy birthday».
Тож, у переддень іменин св. Миколая Чудотворця, почнемо з коротенького екскурсу в історію.
Народився майбутній святий у 257 році в Малій Азії, у мерлікійському місті Патарі, у родині Феофана і Нонни. Батьки Миколая, будучи заможними і благородними людьми, не цуралися допомагати нужденним. Можливо, тому й Миколай, маючи перед собою гарний приклад в особі батьків, змалечку вів богоугодне життя. Спостерігаючи за ним, рідний дядько єпископ Патарський, посвятив Миколая у сан пресвітера. Під час паломництва по святих місцях за дорученням єпископа-дядька, св. Миколай сумлінно управляє єпархією. В той же час він втрачає батьків і, отримавши великий спадок, використовує його на благодійні справи. Так, у святих діяннях, допомозі нужденним проходить усе життя Миколая Чудотворця, про яке кожен з нас, за бажанням, може докладніше дізнатися з інтернету чи з більш достовірних джерел.
Тепер запитайте себе, сьогоднішні молоді батьки, якої форми набуває у вашій родині це свято? Звичайно, подарунки під подушками малюків і, подекуди, як символ невичерпної дитячої віри у чудо, бажаний пакунок під подушками у дорослих. Радість, задоволення, вдячність один одному (бо я ж знаю, хто дуже обережно піднімає край моєї подушки, поки я відчайдушно контролюю своє «спокійне» дихання під час «глибокого» сну). І лише один невеличкий аспект залишаємо поза увагою: не єдиних дарів земних маємо очікувати один від одного, а натхненною молитвою просити св. Миколая Чудотворця про заступництво і покровительство. Віднайти слова тієї молитви у святих писаннях чи у своєму серці і навчити дітей. Бо саме молитву він, маю віру, почує.
Бо саме так зверталися до доброго святого наші бабусі, щиро благаючи дати розум, терпіння і сили своїм дітям. А прохальні листи на підвіконнях святково вбраних помешкань залишмо Дідусю Морозу, бо в його особі ступає на поріг оселі казка, у якій здійснюються заповітні дитячі мрії. Благодатних усім вам свят!
Валентина ГУДИЧ
