Проблема співіснування громадян і працівників медичної сфери давно відома кожному громадянину, який бодай раз мав справу з лікарями.
Проблема співіснування громадян і працівників медичної сфери давно відома кожному громадянину, який бодай раз мав справу з лікарями. Звичайно переконання, яке виникло в головах більшості українських громадян, буцімто в лікарнях панує корупція а працівники здебільшого профани своєї справи, не є абсолютною.
Дивно, але коли конфлікт між громадянином і ескулапом заходить в юридичну площину, здебільшого лунає фраза: « В Україні немає жодних важелів впливу на лікарську помилку». Відразу хочу запевнити, що лікарі наділені величезною моральною відповідальністю, але й законодавчо їхні обов`язки теж визначені. Питання тільки, як? Тому далі поговоримо про можливості притягнення лікаря до відповідальності, про правовий статус лікарської таємниці і про формальну сторону процесу лікування.
Що таке «лікарська помилка» в юридичному значенні?
На жаль, в юридичній науці загалом, та в медичному праві зокрема, немає чіткого визначення цього поняття. Більшість науковців і теоретиків медичного права схильні характеризувати «лікарську помилку» як "неналежне проведення діагностики й/або лікування хворого, неналежну організацію медичної допомоги, що в результаті привело або могло привести до несприятливого результату медичного втручання".
Безперечно, що відсутність в законодавстві України закріпленого поняття «лікарська помилка» – серйозне недоопрацювання законодавця. Але у випадку виникнення спорів між пацієнтом і лікарем про якість проведеного лікування і його відповідності стандартам перше, до чого звертаються посадові особи системи охорони здоров`я, це протоколи надання медичної допомоги.
Таким чином, для притягнення до відповідальності лікаря, у випадку встановлення ним помилкового діагнозу перше, необхідно провести роботу зі збору доказів, що підтверджують помилку лікаря. Це може бути і вже згаданий вище протокол надання медичної допомоги, які затверджуються Міністерством охорони здоров’я і є обов`язковими для виконання, і експертні оцінки дій лікаря. Після цього можна звернутися за захистом своїх прав у правоохоронні та судові органи.
Як зібрати докази?
Слід пам’ятати, що при поступленні пацієнта в лікарню на нього в обов’язковому порядку заводиться медична картка хворого. Також це фіксується в журналі, який знаходиться в приймальній. При виписці з лікувальної установи або після закінчення амбулаторного лікування, лікар зобов`язаний видати пацієнтові виписку з історії хвороби. Що стосується медичної картки, то вона залишається в медичній установі, однак ви маєте законне право ознайомитись із нею. Більше того, ви можете зняти копії медичної картки, які можуть можуть бути використані як докази під час судових розглядів. Головне в цьому випадку – подбати про те, щоб з медичної карти не пропали оригінали.
Поняття «лікарська таємниця»
Поняття «лікарської таємниці» на пострадянському просторі залишається неврегульованим та потребує юридичного дооформлення. Зокрема, це пояснюється не врегульованістю між такими учасниками, як медична установа та прокуратура або страхова компанія. Що стосується регулювання цього поняття між медичною установою та пацієнтом, то поліпшити і конкретизувати цю сферу відносин можна шляхом укладенням між сторонами відповідних договорів про конфіденційність. Саме у них і регламентувалися б всі правові аспекти поводження сторін у тих або інших випадках, а також закріплювалася б юридична відповідальність за їхнє порушення. Така практика загальнопоширена та нормальна у всіх розвинених країнах, де активно розвивається страхова й приватна медицина.
Колізія поняття «лікарської таємниці» полягає саме в неузгодженості між такими договорами та правом прокуратури чи страхової компанії переглядати деякі медичні документи. Доступ страхових компаній до певного переліку медичної документації є нормальною світовою практикою, тому що переважна більшість медичних послуг у європейських країнах оплачують саме страховики. Однак, і в цьому випадку не варто забувати про те, що співробітники страхових компаній не мають права розголошувати відомості про клієнтів третім особам.
Шо стосується витребовування медичної картки працівниками судових та правоохоронних органів, то це питання вирішується процесуальним законодавством, і навряд чи потребує змін.
за матеріалами vgolos.com.ua
